зжовкнути
ЖОВТІ́ТИ (ставати жовтим, з жовтуватим відтінком), ЖО́ВКНУТИ, ПРИЖОВКА́ТИ, ЗОЛОТИ́ТИСЯ, ЗОЛОТІ́ТИ, ЗАЖОВКА́ТИ рідше, ЖОВТІ́ШАТИ підсил.; ПОЛОВІ́ТИ (перев. про жито, пшеницю). — Док.: пожовті́ти, пожо́вкнути, прижо́вкнути, зажо́вкнути, прожо́вкнути, прижо́вкти, зжо́вкнути, позолоти́тися, позолоті́ти. Обличчя осунулося, почало жовтіти (Панас Мирний); Ще не вдарив мороз, а вже втомлений лист в'яне, жовкне... (Леся Українка); Прижовкло листя на кущах і деревах (П. Воронько); Море міниться — сизе, бузкове, А надвечір воно золотиться (П. Воронько); Земля золотіла. Це був, власне, жовтий пісок, прибитий дощем, а тепер нагрітий і осяяний сонцем (І. Багряний); Все запам'ятовуй, Хомо, бо це вже історія. Не та історія, що зажовкає десь у книгах, а та, що твориться на твоїх очах (О. Гончар); За вікном тьмяно народжувався світанок, примеркали, жовтішали вогні свічок (С. Скляренко); Половіють за обрій жита, печалить день чаїне квиління (з газети).
Значення в інших словниках
- зжовкнути — зжо́вкнути дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- зжовкнути — і рідко ізжовкнути, -ну, -неш; мин. ч. зжовк, -ла, -ло і зжовкнув, -нула, -нуло; ізжовк, -ла, -ло і ізжовкнув, -нула, -нуло; док. Стати жовтим; пожовтіти. || Набути хворобливого вигляду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зжовкнути — Зжо́вкнути, -кну, -кнеш; зжовк, зжо́вкла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зжовкнути — ЗЖО́ВКНУТИ і рідко ІЗЖО́ВКНУТИ, ну, неш; мин. ч. зжо́вкнув, кла, ло, ізжо́вкнув, кла, ло; док. Стати жовтим; пожовтіти. Рум’яна осінь схилить віти, Горіхи зжовкнуть на ліщині (Стельмах, Жито.. Словник української мови в 11 томах