зигзиця

ЗОЗУ́ЛЯ (птах), ЗИГЗИ́ЦЯ нар.-поет., ЗОЗУЛИ́ЦЯ рідко. Там десь кує зозуля у гаю, і дзвінко так її кування лине (В. Сосюра); Вона стояла на валу, як Ярославна в Путивлі. Тільки не ламала рук. Не квилила зигзицею (Л. Дмитерко); Зозулиця кує у гаю (Я. Шпорта).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зигзиця — зигзи́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. зигзиця — -і, ж., нар.-поет. Зозуля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зигзиця — ЗИГЗИ́ЦЯ, і, ж., нар.-поет. Зозуля. Безвісної птиці зигзиці Осипались крила гінкі (Воронько, Вел. світ, 1948, 23); *У порівн. — Полечу, каже, зигзицею, Тією чайкою вдовицею, Та понад Доном полечу, Рукав бобровий омочу В ріці Каялі (Шевч., II, 1953, 336). Словник української мови в 11 томах