злада

ЗГО́ДА (у співжитті, стосунках), ЗЛА́ГОДА, ЛАД, МИР, СПО́КІЙ, ПОРОЗУМІ́ННЯ, ЛА́ГОДА розм., ЗЛА́ДА діал., ПО́КІЙ заст., РЯД заст., рідко. Оверко з батьком, матір'ю повів розсудливу річ, у сім'ї настала любов і згода (К. Гордієнко); Ми закликаємо до згоди, Показуєм щасливу путь; Нехай на світі всі народи В добрі і в злагоді живуть! (Д. Павличко); Вся сім'я назброїлася на одне діло, — затихли в неї лайка і сварка, настав тихий мир та лад (Панас Мирний); Нічим їй ніхто не догодить, ні з ким жити в покої, в лагоді не може (М. Коцюбинський); Докіль не буде в людства злади?! (М. Вінграновський); — Дайте мені поміч, зробіть межи нами ряд. Короп наважився мене з світа зігнати! (Лесь Мартович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злада — зла́да іменник жіночого роду злагода діал. Орфографічний словник української мови
  2. злада — -и, ж., діал. Злагода. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. злада — ЗЛА́ДА, и, ж., діал. Злагода. Поклін тому, хто вносить чесну зладу В людські серця одверті і не злі (Мал., II, 1958, 168). Словник української мови в 11 томах
  4. злада — Злада, -ди ж. = злагода 2. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка