зменшити

ЗМЕ́НШУВАТИ (робити меншим обсяг, величину, кількість чого-небудь), УМЕНША́ТИ (ВМЕНША́ТИ) розм., УМЕ́НШУВАТИ (ВМЕ́НШУВАТИ) розм., УБАВЛЯ́ТИ (ВБАВЛЯ́ТИ) заст., ЗМЕНША́ТИ діал., УЙМА́ТИ діал., УМАЛЯ́ТИ рідко, УМА́ЛЮВАТИ рідко; ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ розм. (наполовину або на велику частину); ЗНИ́ЖУВАТИ, ПОНИ́ЖУВАТИ, ПОНИЖА́ТИ, ЗБАВЛЯ́ТИ, ЗНИЖА́ТИ рідше, СПУСКА́ТИ розм. (перев. ціну, плату і т. ін.); УКОРО́ЧУВАТИ (ВКОРО́ЧУВАТИ), УРІ́ЗУВАТИ (ВРІ́ЗУВАТИ), ОБРІ́ЗУВАТИ, ОБРІЗА́ТИ розм., ОБТИНА́ТИ рідше, ПРИТИНА́ТИ рідко (розмір, обсяг, розмах); СКОРО́ЧУВАТИ (витрати, норми і т. ін.). — Док.: зме́ншити, уме́ншити (вме́ншити), уба́вити (вба́вити), уйня́ти, ума́ли́ти, переполови́нити, зни́зити, пони́зити, зба́вити, спусти́ти, укороти́ти (вкороти́ти), урі́зати (врі́зати), обрі́зати, обтя́ти, притя́ти, скороти́ти. Його (звука) тремтіння все зменшувало свою амплітуду (Ю. Яновський); — Так воно й є: бояться, щоб сирота хліба не вбавила (Ганна Барвінок); Хай плещуть хвилями пісень моїх слова, Хай кожна рима рани обмива, Хай кожний спів уйма народний біль... (О. Олесь); Голод же і підганяв їх до роботи немилосердно, а Герман пильно.. знижував та знижував робітницьку плату (І. Франко); Німець розлютувався, гукає на наймитів, збавляє всім плату на поправку машини (Панас Мирний); Як не переплатиш, то і не купиш; як не спустиш, то і не продаси (прислів'я); — Я видавав кожному з них по тридцять грамів води на день. А потім скоротив і цю норму (В. Кучер).

ПОСЛА́БЛЮВАТИ (ПОСЛАБЛЯ́ТИ рідше) (спричинятися до меншого, слабшого прояву якогось явища, процесу, якості, почуття тощо), ОСЛА́БЛЮВАТИ (ОСЛАБЛЯ́ТИ рідше), ЗМЕ́НШУВАТИ, ПРИМЕ́НШУВАТИ, ПОЛЕ́ГШУВАТИ, ПОМ'Я́КШУВАТИ, М'ЯКШИ́ТИ, ПРИТУПЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ПЛЮВАТИ), УТИХОМИ́РЮВАТИ (ВТИХОМИ́РЮВАТИ), УГАМО́ВУВАТИ (ВГАМО́ВУВАТИ), ПРИТЛУ́МЛЮВАТИ (ПРИТЛУМЛЯ́ТИ) розм., ПРИСИПЛЯ́ТИ розм., ГЛУШИ́ТИ розм., ПРИГЛУ́ШУВАТИ (ПРИГЛУША́ТИ) розм., ПОГЛУША́ТИ розм. рідше (перев. про почуття, переживання); НЕЙТРАЛІЗУВА́ТИ (перев. негативні прояви, вплив тощо); РОЗРЯДЖА́ТИ (напружену ситуацію). — Док.: посла́бити, осла́бити, зме́ншити, приме́ншити, поле́гшити, пом'якши́ти, притупи́ти, утихоми́рити (втихоми́рити), угамува́ти (вгамува́ти), притлуми́ти, приспа́ти, приглуши́ти, поглушити, нейтралізува́ти, розряди́ти. Він знав, що у війську зростає невдоволення, що безперервний похід при такому бездоріжжі і в негоді дуже послаблює бойовий дух вояків (І. Ле); Легкий вітер послабляв спеку (Л. Смілянський); Білі опари ослаблювали і чорність пітьми, і ясність сонця; ні фарб, ні блиску, ні тепла не помітно було навколо (Юліан Опільський); Тихим голосом відділяє (мати) його біль від злості, зменшує її, бо ж він страждає не тільки за себе, а й за людей (М. Стельмах); Мати гадає, що ця новина прикро вразила його, і своєю скрадливою відповіддю хоче применшити її гостроту... (Я. Гримайло); Йонька плювався всю дорогу, бив себе батогом по спині, потім, щоб полегшити своє горе, всю вину звалив на хлопців (Григорій Тютюнник); Гаряче припікало сонце, але море пом'якшувало спеку (М. Трублаїні); Калган-корінь м'якшив гіркоту горілки (Н. Рибак); Занадто вже добре йшло все з самого початку. А це й притупило почуття небезпеки (А. Головко); Отче небесний, син твій спокушений, Утихомир мої страсті земні (М. Вінграновський); Якщо станеться, весною Не повернуся із бою, Згадуйте мене, — Може, це в могилі, в полі Угамує серця болі, Спокій поверне (М. Шпак); Стала сама (Дозя).. нищити і притлумляти в душі його всяку іскорку.. прив'язання к собі (І. Франко); За Острополем Вишневецький звелів палити фальшиві огнища по степу і тим присипляти пильність упевнених у собі дозорних Косінського (І. Ле); Та ж древня сага Шуміла на приморському піску, Що чув Міцкевич, як печаль тонку В ньому глушила творчості наснага (М. Рильський); Нові враження, нові обставини.. поглушили спогади сільської школи, загнали їх кудись глибоко наспід (С. Васильченко); То була така самокритика, таке самобичування, що воно приглушувало, нейтралізувало всі насмішки, які сипались на нього з усіх боків (Ю. Збанацький); Прийняте рішення розрядило йому поганий настрій, і він уже ласкаво подивився на свого учня (П. Панч).

УПОВІ́ЛЬНЮВАТИ (ВПОВІ́ЛЬНЮВАТИ) (робити повільнішим якийсь рух), ПРИТИ́ШУВАТИ, СТИ́ШУВАТИ, ЗМЕ́НШУВАТИ, ЗВІЛЬНЯ́ТИ діал.; ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, ПРИГАЛЬМО́ВУВАТИ (за допомогою гальма); ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ (звичайно ходу). — Док.: упові́льнити (впові́льнити), прити́шити, сти́шити, зме́ншити, звільни́ти, загальмува́ти, пригальмува́ти, притри́мати, придержати. Один ворон уповільнив літ, ніби завмер на місці (Григорій Тютюнник); Старий притишує ходу (З. Тулуб); Поїзд стишує хід, зупиняється (Ю. Збанацький); Коні зменшили біг, а врешті стали (М. Коцюбинський); На вулиці.. Дарка звільняє ходу (Ірина Вільде); Лише пірнаючи в лощину,.. пригальмував Павло машину (М. Упеник); Я теж придержую ходу (А. Тесленко).