змикати
ЗАПЛЮ́ЩУВАТИ (закривати повіками очі), СПЛЮ́ЩУВАТИ, ПРИПЛЮ́ЩУВАТИ, ЗМИКА́ТИ, СКЛЕПЛЯ́ТИ, ПЛЮ́ЩИТИ рідко. — Док.: заплю́щити, сплю́щити, приплю́щити, зімкну́ти, склепи́ти. Обважнілою рукою проводить (Роман) по чолу і чомусь заплющує очі (М. Стельмах); Сплющую повіки. Зринають, колотяться, переплітаються зелені, оранжеві, червоні, блакитні кола (І. Чендей); Одна тільки Марина Костянтинівна не змикала ні на волосину очей за всю ту ніч... (Панас Мирний); Румлер склепив повіки і сидів так кілька хвилин (Н. Рибак). — Пор. мру́жити, 1. стуля́ти.
З'Є́ДНУВАТИ (об'єднувати одну з одною якимсь способом окремі частини — деталі, кінці і т. ін.), СПОЛУЧА́ТИ, СПОЛУ́ЧУВАТИ рідше, ЄДНА́ТИ, ЗЛУЧА́ТИ рідко; СХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ (перев. швидко або тимчасово); ЗЧІ́ПЛЮВАТИ, ЗЧЛЕНО́ВУВАТИ техн. (деталі, секції і т. ін.); ЗРО́ЩУВАТИ, ЗЛЮТО́ВУВАТИ (перев. зварюванням); ЗВО́ДИТИ, ЗМИКА́ТИ, СТУЛЯ́ТИ, СТУ́ЛЮВАТИ, ТУЛИ́ТИ (кінці чого-небудь); СКРІ́ПЛЮВАТИ, СКРІПЛЯ́ТИ, КРІПИ́ТИ техн. (закріплюючи чимось). — Док.: з'єдна́ти, сполучи́ти, злучи́ти, схопи́ти, прихопи́ти, зчепи́ти, зчленува́ти, зрости́ти, злютува́ти, звести́, зімкну́ти, стули́ти, скріпи́ти. З'єднавши (кінці кабеля), пускається назад.. Він почуває задоволення від того, що полагодив кабель (О. Гончар); Амфіон.. умощує те каміння, сполучує його і виводить мур (Леся Українка); Кінці хреста злучає широкий обід (М. Коцюбинський); Схопив на живу нитку (М. Номис); Ми заходилися її (котушку кабелю) перемотувати, уважно вишукуючи пошкодження і зрощуючи кінці (Н. Тихий); Вони приганяють і скріплюють останні кругляки (М. Стельмах).
СТУЛЯ́ТИ (зводити що-небудь впритул), СТУ́ЛЮВАТИ рідше, ЗМИКА́ТИ, ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ, ПІДБИРА́ТИ (губи); СКЛЕПЛЯ́ТИ (уста, очі, повіки і т. ін.). — Док.: стули́ти, зімкну́ти, підтягти́, підтягну́ти, підібра́ти, підібга́ти (підобга́ти), склепи́ти. — Дитина... якось упустила... ненароком, — мовила куховарка, стуляючи, не знать для чого, череп'я докупи (Л. Яновська); Мертве поле після бою. Ти в крові лежиш і сниш. Рану стулюєш руками, Санітарів добрих ждеш (В. Сосюра); Можна наспівувати, стуливши губи (Ю. Смолич); Обурений до глибини душі, .. якнайтісніше змикав (Федір) тонкі губи (Ю. Збанацький); Німа мовчазність.. склепила уста, скувала серце і душу (Панас Мирний). — Пор. заплю́щувати.
Значення в інших словниках
- змикати — змика́ти: улепетывать, убѣгать [ІФ,1890] — втікати [I] Словник з творів Івана Франка
- змикати — змика́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- змикати — -аю, -аєш, недок., зімкнути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Наближаючи впритул одне до одного, з'єднувати (перев. краї, кінці чого-небудь). || перен. Створювати зв'язок між ким-, чим-небудь. Змикати лави. Великий тлумачний словник сучасної мови
- змикати — (очі) плющити, заплющувати, заплющити, позаплющувати, приплющувати, приплющити, поприплющувати, сплющувати, сплющити, посплющувати, склеплювати, склепляти, склепити, посклеплювати, посклепляти, (губи) стулювати, стуляти, стулити, постулювати, постуляти Словник чужослів Павло Штепа
- змикати — зми́ка́ти втікати (ср)|| = брикати Лексикон львівський: поважно і на жарт
- змикати — змика́ти / зімкну́ти ла́ви (ряди́). Тісно згуртовуватися, об’єднуватися для здійснення якоїсь мети; досягати одностайності у рішеннях, діях. Дедалі щільніше змикають свої лави демократичні сили (З газети). Фразеологічний словник української мови
- змикати — ЗМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІМКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. 1. Наближаючи впритул одне до одного, з’єднувати (перев. краї, кінці чого-небудь). Словник української мови в 11 томах
- змикати — Змика́ти, -ка́ю, -єш сов. в. зімкнути, -кну, -неш, гл. 1) Сводить, свести судорогой. Ном. № 456, стр. 282. Зомкнуло пальці. Славяносерб. у. 2) Закрывать, закрыть. Зомкнула очі. Гроб. 319. 3) О водѣ: покрывать, покрыть. А вже дідові по шию вода забірає... Словник української мови Грінченка