змилити

ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИ́ТИ), ОШУКА́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДМАНУ́ТИ розм., ПІДМАНИ́ТИ розм., НАДУРИ́ТИ розм., ПРОВЕСТИ́ розм., ОБВЕСТИ́ розм., ОБІЙТИ́ розм., ОБМОТА́ТИ розм., ОБКРУТИ́ТИ (ОКРУТИ́ТИ) розм., ОБПЛЕСТИ́ (ОПЛЕСТИ́) розм., ОБПЛУ́ТАТИ (ОПЛУ́ТАТИ) розм., ОБМОРО́ЧИТИ розм., ЗАМОРО́ЧИТИ розм., ОБСКАКА́ТИ розм., КУПИ́ТИ розм., ОМАНИ́ТИ рідше, ОСТУПА́ЧИТИ розм. рідше, ЗМИ́ЛИТИ розм. рідше, ОБТУМАНИТИ (ОТУМА́НИТИ) діал. — Недок.: обма́нювати, обду́рювати (оду́рювати), дури́ти, ошу́кувати, підду́рювати, підма́нювати, прово́дити, обво́дити, обмо́тувати, обкру́чувати (окру́чувати), обпліта́ти (опліта́ти), обплу́тувати (оплу́тувати), моро́чити, обморо́чувати, заморо́чувати, обска́кувати, купува́ти, ома́нювати, зми́лювати, отума́нювати. Обманути Дмитра було важко. Він одразу збагнув усе (В. Козаченко); — ..Я пройшов огні і води.. Мене обдурити тяжко (Ю. Яновський); Як не конспіруються офіцери розвідвідділу фронту, але солдатів їм не ошукати (П. Автомонов); Говорили, що вона якось піддурила і приманила його до себе (І. Франко); То й не жінка, як сім раз на день не обманить чоловіка (приказка); Ти ж мене підманула, Ти ж мене підвела, Ти ж мене, молодого, З ума-розуму звела (пісня); Навідала півника лисиця та й надумала його підманити (казка); — Отак-то ти нас обвів, дядьку? — обізвався до його Лушня (Панас Мирний); Остап гадав, звісно, що Василя,.. "мужика необразованого" легко обійти на суді можна (А. Тесленко); Язиком своїм обмотає (Домніка) кождого (О. Кобилянська); — Ех, не хочеться мені тебе одного пускати, — з жалем промовив Михайло. — Обкрутять тебе, ідоли (П. Колесник); Харитоненко вдається на всякі хитрощі, щоб окрутить заробітчан (К. Гордієнко); — Змилуйтесь. По слабості обплутали вони мене. Не хотів я (І. Цюпа); Як виріс (Іван) та одбув "солдатчину", вернувся додому, добре грамотний, та всю громаду оплів — зараз же за писарчука постановили, і тут багато хабарів йому перепадало (Грицько Григоренко); (Степанида:) Якби не Василь, то обморочили тебе (М. Кропивницький); — Я зо всього викручусь, іще й їх оступачу, — он як, бабусю! (Марко Вовчок); Волам теж кращої паші давали, бо чумаки дуже худобу жаліли; як яке свято, так і воли святкували. Але зате де треба, то він не змилить, на землі й на воді він був лицар (збірник "Народні оповідання"). — Пор. бреха́ти.

ПОМИЛИ́ТИСЯ (зробити щось неправильно, допустити неточність, неправильність у чомусь), СХИ́БИТИ (СХИБНУ́ТИ), ПРОМАХНУ́ТИСЯ, ОБМАХНУ́ТИСЯ рідше, ДА́ТИ МА́ХУ розм., СПІТКНУ́ТИСЯ (СПОТИКНУ́ТИСЯ) розм., ОСТУПИ́ТИСЯ розм., ПОСКОВЗНУ́ТИСЯ розм., ПІДКОВЗНУТИСЯ (ПІДСКОВЗНУТИСЯ) розм., ПРОМА́ЗАТИ розм., ОСІКТИ́СЯ розм., ЗМИЛИТИ розм. рідше, ОБМИЛИТИСЯ діал., ЗБЛУДИ́ТИ діал., УХИ́БИТИ (ВХИ́БИТИ) діал., ОГУ́ЛИТИСЯ діал., ПОЗІВА́ТИ діал.; ЗБИ́ТИСЯ, СПЛУ́ТАТИСЯ, СПЛУ́ТАТИ, НАБРЕХА́ТИ розм., ПРОБРЕХА́ТИСЯ розм. (припускатися помилки в розрахунках, розмові тощо); ОБМО́ВИТИСЯ (в розмові); ОБРАХУВА́ТИСЯ (при підрахунках); ОБМІ́РЯТИСЯ (ОБМІ́РИТИСЯ) розм. (міряючи). — Недок.: помиля́тися, хи́бити, прома́хуватися, давати ма́ху, спотика́тися, оступа́тися, підко́взуватися (підсковзуватися), ма́зати, прома́зувати, осіка́тися, блуди́ти, збива́тися, плу́татися, плу́тати, сплу́тувати, набрі́хувати, пробрі́хуватися, обмовля́тися, обрахо́вуватися, обмі́рюватися (обміря́тися). Не помилилася громада, називаючи його патріотом... (М. Коцюбинський); Він, не вагаючись, приймав потрібні рішення на свій страх і риск. При цьому його не лякало, що він може десь оступитися, помилитися, схибити (О. Гончар); Панотець гірко промахнувся, надіючись, що їмость картатиме Йвана з таким самим завзятком, як він (Лесь Мартович); — Та ти вже панна, дівчино! А то я обмахнувся! Ти знаєш? Купив тобі м'яч (Ірина Вільде); Видно, їм (поліцаям) таки вчора перепало за те, що маху дали, де ж пак, з-під самого носа втік в'язень! (Ю. Збанацький); Раз на віку спіткнешся, та й те люди побачать (прислів'я); У тебе є мудрі наставники, твої друзі, твої старші керівники, які тебе і поскубти можуть, і підтримати, якщо спотикнешся (М. Чабанівський); — Вона посковзнулась: стала покриткою, та як ступила на ту хистку кладку, то й не вдержалась (І. Нечуй-Левицький); — Згублять тебе, Карпе, спідниці. Не ганяйся за ними вельми, колись підковзнешся (Ю. Мушкетик); — Призначив я його (Преображенського), а в самого чорти скребуть. Треба було б таки порадитись спочатку. Ти більше стикався з ним по роботі, скажи: промазав я здорово? (І. Ле); — А на нашому (панові) — осікся (Харко). Пізнав, бідага, що вигодував гадюку коло свого серця, пізнав — та пізно вже... (Панас Мирний); Де треба, то він не змилить, на землі й на воді він був лицар (збірник "Народні оповідання"); — Слухайте, тату: у вас, чи пак у мене, буде синок, — сказала я, обмилившися з радощів (Ганна Барвінок); Ах, полюбив, не зблудив (пісня); — Поможи мені ще вирватися з сеї западні, щоб я міг хоч раз дихнути свобідно, про направу того, що я ухибив цілим своїм життям! (І. Франко); Та й пан не огулився, що полюбив таку кралю (Словник Б. Грінченка); На празнику життя не позіваю, Та в бідності не опускаю рук (І. Франко); — Дозвольте вже мені самому розповідати далі, а ви слухайте, бо я можу збитися (Ю. Яновський); Хлопчину повсякчас Бартоломієм тут хрестили, чи Матвієм. А щоб не сплутатись, доточували всі їм Дотепні прізвиська, що з ними і росли (переклад М. Рильського); Він теж стомився від спеки і ледве підшукує слова, щоб нічого не забути і не сплутати (З. Тулуб); Набрехати в підрахунках; Жаль, що я не знаю, яке, власне, "незнаття фактів" (помилки?) мені закида Кон(иський). Може, я справді в чому-небудь пробрехався (М. Драгоманов); Як друг обмовиться, ти пропусти повз вуха. Адже на світі так — де радість, там і скруха (переклад В. Мисика); Цифри до плану він вводив з пересторогою, щоб, боронь Боже, на чомусь не обрахуватись (П. Оровецький).