знавіснілий
НАБРИ́ДЛИЙ (який набрид, став нецікавим, немилим, нестерпним), ОБРИ́ДЛИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ЛИЙ підсил., ОСТОГИ́ДЛИЙ підсил. розм., ОСТОЧОРТІ́ЛИЙ підсил. фам., НАСТОЧОРТІ́ЛИЙ підсил. фам., ОСТИ́ЛИЙ діал. Він сидів, ..уткнувшись у шибку, спостерігаючи знайомі набридлі краєвиди (Ю. Шовкопляс); Кинула б вона сей світ: такий він їй гіркий та обридлий (Панас Мирний); Ніхто чоловікові так не дошкулить, як іноді сам собі дошкулиш осоружними думками (О. Маковей); Знову знавісніле дзижчання "дум-дум" (куль) над головою, колона зупинялась, розгорявся бій (О. Гончар); Він бачив, що Славка радий був нагоді вирватися з осточортілих стін гімназії хоч на кілька днів (П. Колесник); Зв'язковий упускає насточортіле йому скельце й нахиляється його підняти (Ю. Яновський). — Пор. 1. набри́дливий.
Значення в інших словниках
- знавіснілий — знавісні́лий 1 дієприкметник від: знавісніти знавісні́лий 2 прикметник який утратив розум, почуття міри; озвірілий; остогидлий розм. Орфографічний словник української мови
- знавіснілий — Оскаженілий, осатанілий, озвірілий; (- стихії) розбурханий, шалений; (клопіт) набридлий, остогидлий, осточортілий, обридлий. Словник синонімів Караванського
- знавіснілий — див. жорстокий; сердитий Словник синонімів Вусика
- знавіснілий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до знавісніти. 2》 у знач. прикм. Який знавіснів, утратив розум, почуття міри в чому-небудь; озвірілий. || Розбурханий, шалений (про стихійні сили і т. ін.). 3》 у знач. прикм. Який дуже набрид, остогид. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знавіснілий — Знавісні́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- знавіснілий — ЗНАВІСНІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до знавісні́ти. Знавіснілі після викриття свого хліба куркулі — з помсти підпалили темної вітряної ночі колишню самойловицьку економію (Крот., Сини.., 1948, 188). 2. у знач. прикм. Словник української мови в 11 томах
- знавіснілий — Знавіснілий, -а, -е Взбѣсившійся, сошедшій съ ума. Словник української мови Грінченка