знемагатися

ВИСНА́ЖУВАТИСЯ (зовсім утрачати сили, ставати безсилим, змарнілим від утоми, голоду, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЮВАТИСЯ, ЗНЕМАГА́ТИ, ЗНЕМАГА́ТИСЯ, ЗАМУ́ЧУВАТИСЯ, ЗМУ́ЧУВАТИСЯ, ВИСИХА́ТИ, ЗСИХА́ТИ, ВИМО́ТУВАТИСЯ, ХЛЯ́НУТИ, ХЛЯ́ТИ, ВИСИ́ЛЮВАТИСЯ рідше, ВИСИЛЯ́ТИСЯ рідко, ПЕРЕПАДА́ТИСЯ рідко, ЗНО́ШУВАТИСЯ рідше, СПА́ЛЮВАТИСЯ розм., РОЗША́РПУВАТИСЯ розм. рідко. — Док.: ви́снажитися, знеси́литися, знеси́літи, знемогти́, знемогти́ся, заму́читися, зму́читися, ви́мучитися, ви́сохти, ви́сохнути, ізсо́хнути, ви́мотатися, охля́нути, охля́ти, захля́нути, захля́ти, ви́робитися, ви́силитися, перепа́стися, зноси́тися, спали́тися, розша́рпатися, знебу́тися діал. Маруся виснажилась, висохла, як скіпка, одначе була проворна (І. Нечуй-Левицький); Він ішов напружено, без спочинку, часом навіть.. знесилюючись (Ю. Мушкетик); Тепер баба поблідла, як крейда, й одразу знесиліла, тільки й могла ледве чутко промовляти: — Ой лишечко! рятуйте!.. (Грицько Григоренко); Ламались, мінялись лінії фронту, знемагали в битвах бійці (Я. Баш); Так виморились (хлопці), так знемоглись, що не здужають і поворухнутись (Г. Квітка-Основ'яненко); — Треба людей підіймати. Бачиш, зовсім замучились, гаснуть (О. Гончар); (Ніна:) Ти змучилась, мамо. Іди, іди, відпочинь (Л. Дмитерко); Юнак сказав королівні: — Бачу, що ізсохну я од твоїх очей (С. Васильченко); За час переходів усі вже так вимотались, що й од вітру падали (Я. Баш); — Ми вже так вихарчувались, що їмо самий хліб та цибулю, та й хліба до нового не стане.. Треба хлять, хоч і не хочеш (І. Нечуй-Левицький); Кілька вже день харчувались старі вареною та печеною картоплею, аж охляли без хліба (М. Коцюбинський); Як день там один на самому хлібі побуде (Давид), не захляне (А. Головко); Як, бувало, не виробиться чоловік, як не намучиться,.. а прийде в цей закуток,.. і на душу проллються тиха задума і спокій (М. Стельмах); Я подивився на його виснажене обличчя, сухі руки й запалі сухотні груди — і мені стало шкода, що він так висилюється (О. Досвітній); Ото перепалося сердешне дівча на тій роботі!.. (Олена Пчілка); Тільки Дарка одна в цьому завороженому світикові спалюється від таємного очікування (Ірина Вільде); Я з ним не нажилась, а тіки (тільки) знебулась (Словник Б. Грінченка). — Пор. 1. сла́бнути, стоми́тися.

МУ́ЧИТИСЯ (зазнавати мук, фізичних або моральних страждань), СТРАЖДА́ТИ, МОРДУВА́ТИСЯ, КОНА́ТИ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, КАТУВА́ТИСЯ, КАРА́ТИСЯ, КАРТА́ТИСЯ, ГРИ́ЗТИСЯ, ТЕРЗА́ТИСЯ, З'ЇДА́ТИСЯ діал. (зазнавати моральних мук, перев. докоряючи собі, звинувачуючи себе в чомусь); ТОМИ́ТИСЯ, МАРУ́ДИТИСЯ розм. (зазнавати моральних мук, нудьгуючи); МА́ЯТИСЯ (переживати моральні муки від неспокою, думок тощо); ТЕРПІ́ТИ розм., ПОТЕРПА́ТИ розм., ГИ́БІТИ діал. (перев. від холоду, голоду, спраги тощо); ЗНЕМАГА́ТИ, ЗНЕМАГА́ТИСЯ розм. (від ран, болю, перебуваючи під гнітом; втративши волю, права і т. ін.); ПРОПАДА́ТИ (в неволі, в'язниці тощо). — Док.: зму́читися, заму́читися, змордува́тися, поги́нути, поги́бнути, з'ї́стися. Мучились люди, стогін стояв у приміщенні. Той просить води, той щось белькоче, лається в маячінні (О. Гончар); (Сербин:) Довго я таїв своє кохання, довго мучився (С. Васильченко); Коли під час роботи я захворів, я нестерпно страждав від думки, що, може, мені не вдасться вже довести свою роботу до кінця (О. Довженко); — Ой дівчино, дай нам, серце, Водиці напитись. Годі згагою у полі Козакам томитись! (П. Куліш); — Брате мій, з тобою Ми давно вже кохаємось, А я й не сказала, Як була я людиною, Як я мордувалась (Т. Шевченко); Вирватися з Каносси — здолати недолю! Доволі вона конала в цих мурах, пильнована сторожовими псами Матільди (П. Загребельний); — Нащо ж ти вбив її (дружину), нащо, коли так гинеш за нею? — погукнула на його Варка (Марко Вовчок); Якби сама, ще б нічого, А то й стара мати, Що привела на світ Божий, Мусить погибати (Т. Шевченко); Наталя катується над своєю біографією. Ну що тут ще напишеш? (Ю. Збанацький); Так до пуття й не поладнавши з власною совістю, Мирослава каралася постійним ляком, що заповзав у неї все глибше й дужче (М. Олійник); Скінчив (Самсон), умовк і зсунув брови темні, Немов картавсь, що видав таємницю (Леся Українка); Катерина догорала, як свічечка. Уже тиха стала, не кидалася, не гризлася нічим: її заспокоїла любов людей (Г. Хоткевич); Я терзався кілька днів і врешті надумав викласти всі свої почуття до неї на папері (В. Минко); Але коминарчука з листом не було, і Рифка з'їдалася сама в собі (І. Франко); Марина не знала, як догодити, як власкавити чоловіка, що завжди дома нудьгує, марудиться, не найде собі місця, не держиться хати (К. Гордієнко); — Без тебе я не жив, а маявся: чи справлю хоч трохи своє діло — біжу до тебе (Г. Квітка-Основ'яненко); Нестор здіймив капелюх і почав прощатися... Був дуже блідий, як полотно.. Він терпів (О. Кобилянська); За Свиридихою тюпав Сидорчук. Він потерпав. Мінився в лиці. Важко дихав. Упрівав і ввесь аж лиснів від рясного поту (Ю. Бедзик); Ламались, мінялись лінії фронту, знемагали в битвах бійці (Я. Баш); Я знемагавсь від ран вогневих, В болотах жовту воду пив, Я зарубками на деревах Безстрашну путь свою значив (М. Рильський); (Андрій:) Ні, я не можу розрізнитися з тобою, нехай умру в ярмі, пропаду у кормизі, а тебе не покину!.. (М. Кропивницький). . — Пор. 1. поневіря́тися.