знесиленість

ВИ́СНАЖЕННЯ (відсутність, втрата фізичних сил, здоров'я через утому, голод, хворобу тощо), ВИ́СНАЖЕНІСТЬ, ОСЛА́БЛЕННЯ, ОСЛА́БЛЕНІСТЬ, ЗНЕСИ́ЛЕННЯ, ЗНЕСИ́ЛЕНІСТЬ, БЕЗСИ́ЛЛЯ, БЕЗСИ́ЛІСТЬ, БЕЗСИ́ЛЬНІСТЬ, СЛА́БІСТЬ, ЗНЕМО́ГА, ЗМУ́ЧЕНІСТЬ, КВО́ЛІСТЬ, ВИ́СНАГА розм., ЗМО́РА діал.; АСТЕНІ́Я мед. (загальне виснаження організму). Рана (в Щорса) загоювалась, але виснаження і застуда на фронті призвели до захворювання на туберкульоз (С. Скляренко); Отава відчував себе помолоділим, виснаженість, викликана впертою роботою, минула (П. Загребельний); Він почував якесь ослаблення від довгого і швидкого ходу (І. Франко); Відчуваючи страшну ослабленість у тілі, (Петрюк) не повернувся в кімнату (В. Бабляк); З них (листів) він немов черпає для себе нову життьову снагу в хвилини і дні розпачу та знесилення (Л. Смілянський); Якась знемога, якесь безсилля опанувало його (М. Коцюбинський); Рвався хлопець до школи, та мати, бачачи його безсильність, не хотіла його пустити (І. Франко); Смертельна слабість звалила його з ніг (З. Тулуб); В обличчі жінки якась змученість (О. Гончар); Оверко раптом відчув дивну кволість в усьому тілі (К. Гордієнко); Віталик спить після втоми та виснаги, спить у неї на колінах (О. Гончар); Важка змора склепила його повіки (В. Собко).

УТО́МА (ВТОМА) (стан ослаблення від посиленої роботи, ходьби, напруження і т. ін.), ЗНЕМО́ГА, ЗНЕСИ́ЛЕННЯ підсил., ЗНЕСИ́ЛЕНІСТЬ підсил. Люди насилу пересували ноги, коні хиталися від утоми (З. Тулуб); Така влада творчої роботи над людиною, що забуває вона і за втому і за їжу (Ю. Яновський); Все — сплющені повіки, одутлі, м'яко обвислі щоки, мляво розтулений рот — все свідчило про крайній ступінь знемоги (Н. Тихий); Працювали вдень і вночі, перемагали і знесилення і холод (О. Донченко).