знов-таки

ЗНОВ (ЗНО́ВУ) (про дію — ще раз, повторно), НА́НОВО, СПОЧА́ТКУ, ЗНО́В-ТАКИ (ЗНО́ВУ-ТАКИ) підсил., ЗА́НОВО розм., УП'Я́ТЬ діал. Лампа спалахнула, а далі знов почала горіти з такою самою ясністю, як і перше (Леся Українка); Тимофій з незвичною спритністю влетів у Буг, і не скоро його голова піднялась над водою, знову зникла і знову з'явилася (М. Стельмах); Ні, треба наново розглянуть справу без гніву, спокійно (М. Коцюбинський); Скоро край і п'ятому десятку, І юнацький пал не до лиця... Але так хотілось би — спочатку І — признаться щиро — без кінця (М. Рильський); Знов-таки кажу — може, песимізм мій хвильовий, викликаний поганим самопочуттям (М. Коцюбинський); — Значить, коли послухати, Свириде, твого слова, усе мені треба починати заново? (М. Стельмах); — Ну, мені ж уп'ять так важко стало коло серця... уп'ять так запекло, що... й не знаю (А. Тесленко).

ЩЕ (ІЩЕ́) присл. (додатково до того самого), ЩЕ РАЗ (ІЩЕ́ РАЗ), ЗНОВ, ЗНО́ВУ, ЗА́НОВО, УДРУ́ГЕ (ВДРУ́ГЕ), ЗНО́В-ТАКИ, ЗНО́ВУ-ТАКИ. "Прощай.. з тобою ще стрінемось ми" (В. Сосюра); Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну, Поглянуть іще раз на рідну Країну (Леся Українка); І знову ліри заревли, І знов дівчата, мов сороки, А парубки, узявшись в боки, Навприсідки пішли (Т. Шевченко); Я перечитувала всі його листи заново (М. Чабанівський); Важко дишучи,.. пройшовся він по хаті раз, удруге (Панас Мирний); Мовчки ми взялися за чаркування, а потім знов-таки, як не кружляли, повернулись до переселення (М. Стельмах).