знічений
ЗБЕНТЕ́ЖЕНИЙ (який відчуває збентеження), ЗНІЯКОВІ́ЛИЙ, НІ́Я́КОВИЙ, ЗНІ́ЧЕНИЙ, СКОНФУ́ЖЕНИЙ розм., ЗМІ́ШАНИЙ рідко; ШОКО́ВАНИЙ. Місячними ночами збентежений до краю йшов (Юрко) далеко у поле, де над дорогою самотньо кривавіла горбата горобина (Ф. Малицький); Анна, спершись ліктями на стіл, листає якусь книгу.. Спиняюсь за два кроки від неї — нерішучий, зніяковілий (П. Колесник); Вся вона, мов зоряна розмова, мов пахучий вітер у траві, я ж такий сумний і ніяковий (В. Сосюра); До краю змішаний і засоромлений, Калинович сів у темнім куті.. і тільки збоку дивився на цю дівчину (І. Франко). — Пор. 1. збенте́ження, збенте́житися.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знічений — зні́чений прикметник Орфографічний словник української мови
- знічений — див. засоромшений Словник синонімів Вусика
- знічений — -а, -е. 1》 Який знітився, зігнувся, зіщулився. 2》 перен. Збентежений чимось, зніяковілий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знічений — ЗНІ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Який знітився, зігнувся, зіщулився. Вдруге і втретє дзвонив телефон, а вона все не рушилась, принишкла, знічена (Гур., Друзі.., 1959, 101); За низеньким столиком схилилась знічена постать дівчинки (Збан., Між.. людьми, 1955, 155). Словник української мови в 11 томах