зручний

ВПРА́ВНИЙ (який, маючи певні навички, робить добре і швидко), УМІ́ЛИЙ (ВМІ́ЛИЙ), МАЙСТЕ́РНИЙ, ЗУГА́РНИЙ розм., ПОВОРОТКИ́Й розм., ЗРУ́ЧНИЙ розм., ЛА́ДНИЙ рідше, ПОПРА́ВНИЙ рідше. Михайло був уже вправним телефоністом (В. Кучер); Малюнки й креслення.. умілою рукою пороблені (Ю. Яновський); На кожному кілку сушились ятері, чудові дебелі ятері, сплетені майстерною рукою дядька Йони (О. Донченко); (Квасолиха:) Не кожна й молодиця зугарна до смаку випекти хліб (М. Кропивницький); Я в танцях далеко не такий зручний, як в орудуванню пером (О. Маковей).

ЗРУ́ЧНИЙ (добре пристосований для користування), ВИГІ́ДНИЙ, ДОГІ́ДНИЙ діал., ПРИДО́БНИЙ заст.; ПОХВАТНИ́Й розм. (перев. про предмети, які можна взяти в руки); ПРАКТИ́ЧНИЙ (для повсякденного користування); КОМФОРТА́БЕЛЬНИЙ, КОМФО́РТНИЙ (про приміщення, меблі і т. ін. — дуже зручний). Наша маленька байдарка була зручна тільки для одного плавця (М. Трублаїні); Порицька сиділа у віконця на глибокому, вигідному кріслі і пильно шила (Леся Українка); Князь Заславський так любив розкіш, що не міг одвикнути од розкішної догідної обстави навіть у військовому таборі (І. Нечуй-Левицький); Теслі збивали із шалівки похватні тапчани (Ю. Збанацький); Практичний одяг.

СПРИ́ТНИЙ (який швидко і добре що-небудь робить, працює, діє), ВПРА́ВНИЙ, ЗГРА́БНИЙ, МЕТКИ́Й, МОТО́РНИЙ, ПРОВО́РНИЙ, ШПАРКИ́Й, ПРУДКИ́Й розм., ЛО́ВКИЙ розм., ЗРУ́ЧНИЙ розм., ХАПКИ́Й розм., ЗВИ́ННИЙ діал., ШАМКИ́Й діал. Спритний, ловкий (Іванко) вилазив на самісіньку вершину груші, тряс її з усіх сил (А. Шиян); Мефодіїв супротивник був вправним вояком. Вже кілька разів він відбив Мефодійові удари (А. Хижняк); Гриценко поліз униз (із дзвіниці) такий зграбний, безстрашний (І. Сенченко); І всюди гуцул зручний, легкий, звинний (Г. Хоткевич).

СПРИЯ́ТЛИВИЙ (найбільш вигідний кому-небудь за даних обставин), СЛУ́ШНИЙ, ЗРУ́ЧНИЙ, ПРИДА́ТНИЙ, ПІДХО́ЖИЙ, ПІДХОДЯ́ЩИЙ, ПРИГО́ЖИЙ розм. — Ти хто така? І де твій документ? — спитав грачиху грак в сприятливий момент (Л. Дмитерко); Гряде пора і слушний час! В народ! У бій! (Леся Українка); Антон обрав слушну хвилину, щоб сам на сам порадитися з Артьомовим (С. Чорнобривець); Щиро дякувала Тамара бабусі за цю пораду і вибирала зручний момент, щоб покласти на підвіконні листівку (А. Хижняк); Субота саме підхожий день, чи уночі довго загуляєшся — в неділю виспишся (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зручний — (вигідно пристосований) вигідний, (про місце) комфортабельний. Словник синонімів Полюги
  2. зручний — зру́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. зручний — Зручний. 1. Спритний, вправний, умілий. - Що? Ти відважила ся вітчима, що тебе не бачив кілька літ, підійти приправленою бородою і такими ж вусами? -Я хотіла довідатись, чи зручний з мене детектив? (“По- американьски”, Б., 1895, 45, 2). Українська літературна мова на Буковині
  4. зручний — (комфортабельний) вигідний, ф. практичний, г. спосібний; (на похваті) похватний; (час) вчасний, слушний, сприятливий, підхожий; (вік) Р. легкий, приємний; пр. ЗРУЧНО (сидіти) комфортабельно, д. наручно, (рухатися) поворотко; ПР. СЛ. доречно, пристойно; ЖМ. вправно, спритно; п! ЗРУЧНИЙ. Словник синонімів Караванського
  5. зручний — -а, -е. 1》 Добре пристосований для чого-небудь, приємний у користуванні. || Який відповідає певним вимогам; придатний для кого-, чого-небудь. 2》 Такий, як треба для здійснення чого-небудь; сприятливий. || Яким легко, вигідно скористатися. 3》 рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. зручний — Зру́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. зручний — ЗРУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Добре пристосований для чого-небудь, приємний у користуванні. Не буду хвалитися, але те тілько скажу, що люди кажуть: нема над мої ложки. І легкі, й зручні, й тривкі (Фр. Словник української мови в 11 томах
  8. зручний — Зручний, -а, -е Ловкій; удобный. Левиц. Пов. 141. Словник української мови Грінченка