зступати

СХО́ДИТИ (іти донизу по дорозі, стежці, сходах і т. ін.), ЗІХО́ДИТИ рідше, СПУСКА́ТИСЯ, ОПУСКА́ТИСЯ, ЗСТУПА́ТИ діал.; ВИХО́ДИТИ, ВИСА́ДЖУВАТИСЯ (з вагона поїзда, тролейбуса, автобуса і т. ін.); ЗЛА́ЗИТИ (з воза, коня); СПІШУВАТИСЯ (з коня та іншої тварини). — Док.: зійти́, спусти́тися, опусти́тися, зступи́ти, ви́йти, ви́садитися, злі́зти, скочити, спі́шитися. З гори — видно Рудикові — сходить униз наймит (Г. Косинка); Я.. дивився, як вона спускається по сходах із другого на перший поверх (Є. Гуцало); Палій піднявся, зступив з рундука і тихо подибав через просторий двір до левади (Д. Мордовець); Іде останній трамвай, виходить з нього вона (В. Сосюра); З піснями, з лементом висаджувалися (з поїзда) студенти (І. Ле); — Бачите, як паніматка зраділа? То-то! — задоволений, злазить з воза отець Миколай (М. Стельмах); Тарас зліз з коня (О. Довженко); Імператор зійшов з коня, ще раніше від нього спішились полководці (С. Скляренко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зступати — зступа́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. зступати — -аю, -аєш, недок., зступити, зступлю, зступиш; мн. зступлять; док., діал. Сходити з чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зступати — ЗСТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗСТУПИ́ТИ, зступлю́, зсту́пиш; мн. зсту́плять; док., діал. Сходити з чого-небудь. — Я такий хазяїн, як і Денис, — одказав Зінько, не повертаючись до старшини і не зступаючи із свого місця (Гр. Словник української мови в 11 томах