зсутеніти

СМЕРКА́ТИ безос. (темніти після заходу сонця), СМЕРКА́ТИСЯ, ВЕЧОРІ́ТИ, СУТЕНІ́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ТЕМНІ́ТИ, ПОНОЧІ́ТИ розм., НОЧІ́ТИ рідше. — Док.: сме́ркнути, сме́ркнутися, посутені́ти, зсутені́ти, приме́ркнути (приме́ркти), осме́ркнути розм. осме́ркнутися розм. стемні́ти, споночі́ти, зате́мрітися, спізні́ти. Сонце сіло. Надворі почало смеркати (І. Нечуй-Левицький); Зовсім уже смеркалося. Усе навкруги в сіру темряву загорнулося (Б. Грінченко); Поки ми їхали, почало вечоріти (М. Чабанівський); Присмерки наче виповзли з-за дерев. Швидко сутеніло (О. Іваненко); Уже примеркало. Худоба йшла з череди (Є. Кравченко); Південні ночі майже без вечорів, тільки захід одпалав — уже темніє раптово (О. Гончар); Скоро вечір опуститься над селом, — осінь, рано тепер поночіє (В. Собко); Вони вийшли в море, коли вже ночіло (Н. Рибак).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зсутеніти — зсутені́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зсутеніти — -іє, безос. Док. до сутеніти; посутеніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зсутеніти — ЗСУТЕНІ́ТИ, і́є, безос. Док. до сутені́ти; посутеніти. Як зсутеніло, що ткати не видно вже, Давид виліз із-за верстата (Головко, II, 1957, 86). Словник української мови в 11 томах
  4. зсутеніти — Зсуте́ні́ти, -нію, -єш гл. Стемнѣть. Вже гарненько зсутеніло. О. 1862. IV. 104. Словник української мови Грінченка