1. Словник синонімів української мови

казус

ВИ́ПАДОК (те, що сталося, трапилося несподівано), ПРИГО́ДА, ПОДІ́Я, ОКА́ЗІЯ, ЕПІЗО́Д, ІНЦИДЕ́НТ, ІСТО́РІЯ розм., КА́ЗУС розм., ТРАПУ́НОК розм., ПРИ́ТЧА (ПРИ́ЧТА) розм., ПРИЧИ́НА заст., ПРИПА́ДОК діал. Після того випадку в лісі, коли згоріла його шапка, Йонька поліз на горище й знайшов там стару будьонівку (Григорій Тютюнник); Якби не одна прикра пригода, Оленка цілком щаслива була б (К. Гордієнко); Трапилась несподівана подія.. В Кавунихи раз пропав шматок полотна (І. Нечуй-Левицький); Дивлюся — з поля щось біжить, Неначе бісова отара, Шумить, гуде і торохтить, А курява така, як хмара!.. Пробігло... Зникло у ліску, А я навтікача додому Та про оказію таку І досі не хвалюсь нікому (Л. Глібов); Передо мною виплили ці дні, і епізод із сомом, що втяг моє вудлище в воду (О. Досвітній); Вчорашній вечір минув без жодних інцидентів (Леся Українка); Зіньку дуже вразила історія біля купальні. Якщо Прохор зважився на такий вчинок, значить, ..не любить він її (А. Шиян); Ференц, розвеселившись, розповів бійцям казус, відомий цілому Будапештові (О. Гончар); — Та не може цього бути, щоб ти, Власе, забув цей трапунок (Д. Бедзик); Стрівся старець із Петром та й каже: "Яка сьогодні зо мною кумедна притча трапилась: трохи був на смерть не подавився" (О. Стороженко); — Ти, гляди, станеться.. яка причина (Г. Квітка-Основ'яненко); Приходили у всяких припадках до него, а він кождому раду давав (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. казус — ка́зус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. казус — див. пригода Словник синонімів Вусика
  3. казус — -у, ч. 1》 Подія, яка настає не внаслідок направленої на неї волі особи, а тому не може бути передбаченою за даних умов. 2》 юр. Випадкова дія, яка має зовнішні ознаки провини (злочину), але позбавлена елементу вини... Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. казус — Випадок, пригода, факт, див. оказія, інцидент, случай Словник чужослів Павло Штепа
  5. казус — ка́зус (від лат. casus – випадок) 1. У праві – подія, настання якої не викликане виною особи і яка, як правило, виключає відповідальність за правопорушення. 2. Випадок, оказія, пригода. 3. Складна судова справа. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. казус — Ка́зус, -су; -зу́си, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. казус — КА́ЗУС, у, ч. 1. Складна, заплутана судова справа. 2. розм. Випадок, незвичайна пригода. — Казус сей Так налякав усіх людей (Гл., Байки.., 1959, 77); Ференц, розвеселившись, розповів бійцям казус, відомий цілому Будапештові (Гончар, І, 1954, 208). Словник української мови в 11 томах
  8. казус — рос. казус 1. Випадок, пригода, незручна ситуація. 2. У юриспруденції — подія, що не викликана провиною у її скоєнні певної особи і виключає відповідальність за правопорушення. 3. Складна судова справа. Eкономічна енциклопедія
  9. казус — Казус, -са м. Случай. Казус сей так налякав усіх людей, що більше вже ніхто із глузду не скрутився. Гліб. 65. Словник української мови Грінченка