кантарок
ВУЗДЕ́ЧКА (частина збруї коня — ремені з вудилами, що надіваються на голову), ГНУЗДЕ́ЧКА, ВУЗДА́ рідше, ГНУЗДА́ рідко, УЗДА́ рідше, УЗДЕ́ЧКА рідше, КАНТА́Р діал., КАНТА́РКА (КАНТА́РОК) діал. Струнко тримався (козак) на гнідому коневі з оздобленою сріблом вуздечкою (С. Добровольський); Він вів троє коней напувати, а вузди від всіх трьох намотав на руку (Г. Хоткевич); Кінь дзвенить уздою золотою (М. Рильський); Яків торкнув уздечкою і кінь поніс його в село (М. Стельмах); Підводились коні, бряжчали ланцюгами кантарок, почувши світанкову метушню конюхів (В. Кучер).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кантарок — канта́рок іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
- кантарок — -рка, ч., діал. Вуздечка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кантарок — КАНТА́РОК, рка, ч., діал. Вуздечка. Словник української мови в 11 томах
- кантарок — Кантарок, -рка м. = кантар. Словник української мови Грінченка