1. Словник синонімів української мови

карабін

РУШНИ́ЦЯ (вогнепальна ручна зброя), КРІС заст., ОРУ́ЖИНА заст., ПУ́ШКА діал.; ГВИНТІ́ВКА, КАРАБІ́Н, КАРАБІ́НКА розм., ТРИЛІНІ́ЙКА (ТРЬОХЛІНІ́ЙКА) заст., ҐВЕР діал. (із цівкою, у якій є гвинтова різьба); КРЕМЕНІ́ВКА заст., КРЕСА́К заст., ФУ́ЗІЯ заст., ФУЗЕ́Я заст. (гладкоцівкова з кременем); САМОПА́Л заст. (із ґнотом і без замка); МУШКЕ́Т заст. (із ґнотом та великого калібру); ЦЕНТРА́ЛКА (мисливська); ДУБЕЛЬТІ́ВКА (мисливська з двома цівками) заст. Коли ж він дістав рушницю, забажалося йому якнайшвидше навчитися влучно стріляти (З. Тулуб); Михась.. трохи поблід, але міцно держить у руках холодного кріса (Ф. Малицький); Для.. армії своєї Рушниць, мушкетів, оружин Наклали повні гамазеї, Гвинтівок, фузій без пружин (І. Котляревський); Звеліли (жандарми) зганяти до сільської управи лісорубів,.. чабанів. І люди йшли, а що поробиш, коли над головою стоїть жандарм із своєю пушкою... (С. Скляренко); На гострому багнеті його гвинтівки вигравали відблиски вогню й місяця (А. Шиян); Мирослава помітила в натовпі групу солдатів, озброєних карабінами (А. Головко); Зелений шум пливе над ними, неначе маревом згадок, і карабінки за плечима хитає сумно коней крок (В. Сосюра); Вже пітерський.. робітник.. до трилінійки пригвинчує штик (Л. Первомайський); В Яру колись гайдамаки Табором стояли, Лагодили самопали, Ратища стругали (Т. Шевченко); Централка набивається готовими набоями (Остап Вишня); Каринський був зовсім не байдужий до мисливства. В нього була прекрасна дубельтівка (Ю. Шовкопляс). — Пор. обрі́з.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карабін — карабі́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. карабін — Гвинтівка, кріс, жм. карабінка. Словник синонімів Караванського
  3. карабін — [караб’ін] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  4. карабін — I -а, ч. 1》 Гвинтівка полегшеної ваги, з коротким дулом. 2》 Мисливська рушниця. II -а, ч. Пристрій, який служить для затискання, зачеплення чогось. Карабін запобіжного пояса — елемент пояса, призначений для прикріплення його до конструкцій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. карабін — Рушниця, див. гвинтівка, гвер, кріс Словник чужослів Павло Штепа
  6. карабін — КАРАБІ́Н², а, ч. Гачок, зачіпка перев. з пружною частиною для затискання, зачіплювання (у ланцюжках, пенсне, рибальській снасті, альпіністському спорядженні і т. ін.). Капітан став на стілець і зняв вірьовку. Словник української мови у 20 томах
  7. карабін — кара́бін: ◊ кара́бін машино́вий на ву́ши вул. гребінь (ст) ♦ па́не во́як, кара́бін вам укра́ли ірон., жарт. про роззяву (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. карабін — карабі́н (франц. carabine) 1. Гвинтівка з укороченим стволом. 2. Мисливська рушниця. 3. Гачок, зачіпка в ланцюжках, довідках з пружною частиною. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. карабін — Карабі́н, -на; -бі́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. карабін — КАРАБІ́Н, а, ч. Гвинтівка полегшеної ваги, з коротким дулом. Перед вікнами по вузькій, брукованій стежці ходив мовчки вартовий з карабіном на плечі (Фр., VI, 1951, 170); — Огонь! — скомандував Брянський. Словник української мови в 11 томах