1. Словник синонімів української мови

качка

КАЧИ́НИЙ, КАЧА́ЧИЙ, КРЯЧА́ЧИЙ розм. I. КА́ЧКА (свійський і дикий водоплавний птах, цінний своїм м'ясом, яйцями й пір'ям), КРЯ́ЧКА розм., МАГЕ́РКА діал., ВУ́ТЯ діал., ВУ́ТКА діал., ТА́СЯ дит., ТА́СЬКА дит.; СВИЩ, СВІЯ́ЗЬ, ЧЕРНЬ, ЧЕРНЮ́К (дикий птах цієї породи); КРИ́ЖЕНЬ, КРИЖА́К діал., КРЯ́КВА діал. (великий дикий птах); ЧИ́РКА, ЧИРО́К (малий дикий птах); ШИЛОХВІ́СТ (ШИЛОХВІ́СТЬ рідше), ШЕЛИ́ХВІСТ розм. (птах цієї породи, що має видовжений тулуб з голчастим хвостом). По хлівцях гуси ґеґекають, качки кахкають (Г. Квітка-Основ'яненко); Низько над водою шугали зграями білі крячки (Ю. Мушкетик); Вутя йде, вутенят веде (М. Кропивницький); Гуси й вутки, всяк те зна, Водоплаваюча птиця, В основному неземна... (С. Воскрекасенко); Ой ходила понад воду та й кликала тасю (пісня); Жирують табуни крижів, свіязів, заклопотаних чирят (О. Копиленко); Якось, блукаючи над Унавою влітку, Необережно підбив я чернюка (М. Рильський); Річкові качки — крижень, шилохвіст, свищ, чирки та інші — добувають собі їжу на поверхні води або на мілині (з газети); Над самою землею до поліських боліт билися косяки качок: крижаків, чирок, норців (С. Скляренко); Він знав — це летить чирок, маленька, дуже зграбна і красива качечка (В. Собко); Муркало про щось двоє чирят-хропунків, а їхні приглушені голоси забивав шелихвіст (О. Досвітній).

ХИТАВИ́ЦЯ (коливальні рухи судна, що пливе під дією вітру, хвиль), КА́ЧКА розм. Згодом човни повернули праворуч, і хитавиця трохи вгамувалася (С. Добровольський); Приємно після корабельної качки стати ногою на тверду землю (Д. Ткач).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. качка — ка́чка 1 іменник жіночого роду, істота птах * Але: дві, три, чотири ка́чки ка́чка 2 іменник жіночого роду хитавиця розм. Орфографічний словник української мови
  2. качка — Ка́чка, перен. Чутка, неправдива інформація. Се тілько ґазетярскі качки, лишені всякої основи (Б., 1895, 7, 3) // пол. kaczka dziennikarska — газетна качка (чутка), puścić kaczkę — пустити качку (неправдиву чутку). Українська літературна мова на Буковині
  3. качка — I -и, ж. Водоплавний свійський і дикий птах, цінний своїм м'ясом, яйцями й пір'ям; самка качура. II -и, ж., розм. Те саме, що хитавиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. качка — 1. (на мори) хитавиця 2. це див. утка Словник чужослів Павло Штепа
  5. качка — КА́ЧКА¹, и, ж. Водоплавний свійський і дикий птах, цінний своїм м'ясом, яйцями й пір'ям; самиця качура. Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених (І. Словник української мови у 20 томах
  6. качка — ка́чка: ●а щоб <�вас, тебе́, то...> ка́чка копнула (лайка, проклін): А щоб вас качка копнула! А де ж ви такі кляві голубінки наскочили (Франко)||<�а> бодай <�вас, тебе> качка копнула; качка би тебе <�тя> копнула, <�а>... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. качка — Бодай тебе качка копнула. Жартівлива клятьба. В літі і качка прачка, а в зимі і Тереса не береться. Прання вліті легке, за те взимі дуже трудне, бо звичайно прали на ріці. Заганяє качки собою. Про п'яного, що заточується. У літі і качка прачка. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. качка — 1 (-и) ж. 1. крим., жрм. Повідомлення неправдивих відомостей; вигадка. Банкіри не виключають, що така інформація [нам везуть фальшиві долари] може бути й нацбанківською "качкою", спрямованою на несвідоме населення, що, як і раніше... Словник жарґонної лексики української мови
  9. качка — Літак або планер, в якого горизонтальне оперення розташоване перед крилами в передній частині фюзеляжу; також назва переднього типу оперення. Універсальний словник-енциклопедія
  10. качка — щоб тебе́ (її́, його́ і т. ін.) ка́чка (ні́жкою) бри́кнула (ко́пнула), жарт. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось і т. ін. Обізвався голос Величка: — А сучого сина перелякав уже як! Щоб тебе качка брикнула (М. Фразеологічний словник української мови
  11. качка — Ка́чка, -чки, -чці; качки́, качо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. качка — КА́ЧКА¹, и, ж. Водоплавний свійський і дикий птах, цінний своїм м’ясом, яйцями й пір’ям; самка качура. Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених (Котл., І, 1952, 91); Па далекому плесі кахкала дика качка (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  13. качка — Качка, -ки ж. 1) Утка. На бистрому на озері геть плавала качка. Мет. 2) Часть снаряда для мотанія нитокъ. см. звіяшки и самотока. МУЕ. III. 14. Шух. І. 150. 3) Часть ткацкаго станка. см. верстат. МУЕ. III. 16. ум. качечка. Словник української мови Грінченка