1. Словник синонімів української мови

каїн

БРАТОВБИ́ВЦЯ (убивця свого брата або побратима, однодумця, співвітчизника і т. ін.); КА́ЇН зневажл. (ужив. і в знач. зрадника інтересів близької людини або людей). — Однаково, князю, поки живий твій брат, не матимеш спокою, — відвертаючи свої розбігані очиська, мовив варяг. — Не зови його братом. Братовбивця (П. Загребельний); — Тільки ти підкинув їх (листівки) мені! — ще голосніше закричав Яків. — Злякався, що доведеться землю і господарство паювати... Каїн ти, а не брат! (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Каїн — Ка́їн іменник чоловічого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови
  2. каїн — Братовбивця, душогуб; злочинець; зрадник; нелюд. Словник синонімів Караванського
  3. каїн — див. зрадник Словник синонімів Вусика
  4. Каїн — За біблійною легендою, Каїн, один з синів Адама і Єви, убив свого брата Авеля (це було перше вбивство на землі). Розгніваний бог поклав на його чоло тавро злочину – "каїнову печать". Словник крилатих висловів
  5. Каїн — -а, ч. 1》 За біблійною легендою – син Адама і Єви, який підступно вбив свого брата Авеля. 2》 зневажл. Про братовбивця, зрадника, злочинця тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. каїн — (-а) ч.; крим., мол. Особа, яка скуповує крадені речі. БСРЖ, 237; ПСУМС, 30; ЯБМ, 1, 402. Словник жарґонної лексики української мови
  7. Каїн — Ка́їн, -на, -нові, -не! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. каїн — КА́ЇН, а, ч., зневажл. Про братовбивця, зрадника, злочинця тощо. Гострив [Мамай шаблюку] щодня, бо й тупив щодня, від каїнів усяких одбиваючись (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 8). Словник української мови в 11 томах