кирея

СІРЯ́К (старовинний верхній довгополий одяг з грубого сукна), СІРЯЧИ́НА розм., СЕМИРЯ́ГА (СЕМЕРЯ́ГА) (СЕМРЯ́ГА) (СІМРЯ́ГА) заст., КИРЕ́Я заст., КОБЕНЯ́К заст. Одні ж у кармазинах і при шаблях, а другі в синіх каптанах та сіряках, без шабель (П. Куліш); Зодягається Йонька у сірячину (Григорій Тютюнник); Не рік, не два тобі, Іване, судилося козакувать. Жупан у тебе, звісно, драний, що семирягою назвать годиться лучче (М. Рильський); Тут Січ стояла, тут гули майдани, димилися козацькі курені, змагались семеряги і жупани, лунали горді і сумні пісні (М. Драй-Хмара); Одне конем їде, друге піхом; той у кармазинах, а тії в личаках та семрягах (П. Куліш); Пополуднаю та візьму на дорогу кирею, бо як часом нападе дощ, то я змокну до сорочки (І. Нечуй-Левицький); Господар, нарешті, скинув кобеняк, повісив його на гачок (І. Кириленко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кирея — кире́я іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. кирея — Кобеняк, д. бурка, жм. плащ, з. опанча, р. шинеля. Словник синонімів Караванського
  3. кирея — -ї, ж., заст. Верхній довгий суконний одяг із відлогою; кобеняк (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кирея — КИРЕ́Я, КЕРЕ́Я, ї, ж., заст. Старовинний довгий верхній одяг із відлогою; кобеняк (у 1 знач.). А із яру В киреї козачій Хтось крадеться (Т. Шевченко); На стіні рясно карток – дівчата у вишиваних сорочках, у намисті, парубки в шапках і киреях (І. Словник української мови у 20 томах
  5. кирея — кире́я (кіре́я) вул. демісезонне пальто (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. кирея — КИРЕ́Я, ї, ж., заст. Верхній довгий суконний одяг із відлогою; кобеняк (у 1 знач.). А із яру В киреї козачій Хтось крадеться (Шевч., І, 1963, 121); Довга на йому кирея, під киреєю — жупан синій (Вас. Словник української мови в 11 томах
  7. кирея — Кире́я, -реї ж. Плащъ, длинная суконная верхняя одежда; большая свита съ капюшономъ. Чуб. VII. 421. Козацьке панство похожає в киреях чорних, як один. Шевч. 152. І шабля й булава з бунчуками, і горностаєва кирея поляжуть колись поруч із мертвими кістками. К. ЧР. 101. Словник української мови Грінченка