1. Словник синонімів української мови

кицька

КІ́ШКА (самиця кота), КИ́ЦЬКА, КІ́ТКА розм., КИ́ЦЯ пестл. Завелось у палаці ціле котяче царство: коти й кішки й кошенята (Панас Мирний); Ой їхало весілля під зелену грушку, Два коти за свати, а кицька за дружку (коломийка); — Дивіться... сьогодні тут знов та чужа кітка. Її не видко, бо вона чорна, лиш зелені очі блищать (О. Кобилянська); Я пошила на святки нашій киці чобітки (П. Воронько).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кицька — ки́цька іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири ки́цьки розм. Орфографічний словник української мови
  2. кицька — -и, ж., розм. Те саме, що кішка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кицька — КИ́ЦЬКА, и, ж., розм. Те саме, що кі́шка 1, 2. Кицьки дома немає, За мишами ганяє (П. Чубинський); – Хочеш, – запитав Юра в Юзека, – ми підемо на кухню, там наша кицька привела шестеро котенят? (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. кицька — Ки́цька, ки́цьки, ки́цьці; кицьки́, -кицьо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кицька — КИ́ЦЬКА, и, ж., розм. Те саме, що кі́шка. Кицьки дома немає, За мишами ганяє (Чуб., V, 1874, 193); — Хочеш, — запитав Юра в Юзека, — ми підемо на кухню, там наша кицька привела шестеро котенят? (Смолич, II, 1958, 75); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  6. кицька — Кицька, -ки ж. ум. отъ киця. Словник української мови Грінченка