ключина

ЖЕРДИ́НА (довгий, тонкий, без гілок відрізок дерева), КЛЮЧИ́НА, ЖЕРДЬ розм.; ВОРИ́НА (перев. для огорожі). Жердина була довга, ледве пробивався з нею (Віктор) поміж кущами й вільхами (М. Томчаній); Парубки ключин чотири вирубають (Ганна Барвінок); — Здоров, Степане! Що ти робиш, що по понад річку з жердю ходиш (І. Франко); За хатою, затиснутий лісом, розрісся, огороджений воринами, молодий садок (М. Стельмах). — Пор. ти́чка, 1. па́лиця, перекла́дина.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

ключина — ключи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
ключина — див. палиця Словник синонімів Вусика
ключина — -и, ж. Те саме, що жердина 1). || Жердина, якою притискують солому на скирті або солом'яній покрівлі. Великий тлумачний словник сучасної мови
ключина — И, ж. Жердина, за допомогою якої притискають солому на скиртах або на солом'яній покрівлі. Дерева — в маячні. Шалене лопотіння дощу — об шиби, об ключини — губ. (П-2:32). Словник поетичної мови Василя Стуса
ключина — КЛЮЧИ́НА, и, ж. Те саме, що жерди́на 1. Парубки ключин чотири вирубають (Ганна Барвінок); Левко сів на гребки коло ключин (І. Нечуй-Левицький); // Жердина з гаком для діставання води з криниці. Глибокий колодязь, Не сягне ключина (П. Куліш); Молодиця .. Словник української мови у 20 томах
ключина — КЛЮЧИ́НА, и, ж. Те саме, що жерди́на 1. Молодиця.. тягне воду з колодязя… Скрипить і гуде журавель, підіймаючи угору своє півколесо та чималу довбню під напором дебелої руки на ключину (Мирний, III, 1954, 402); Парубки ключин чотири вирубають (Барв. Словник української мови в 11 томах
ключина — Ключина, -ни ж. 1) Жердь. У нас так гарно колиску вішають: парубки ключин чотирі вирубають, ужівками зв'яжуть та батогів два, та на батоги прив'яжуть дошку та й гойдаються. Г. Барв. 64. 2) Жердь, которой прикрѣпляется солома на крышѣ. Ой загув, загув сизий голубочок, сидя на ключині. Мет. 24. Словник української мови Грінченка