кмет

I. КРІПА́К (особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин), ПАНЩА́ННИК, ПАНЩА́НИН, ХОЛО́П заст., КМЕТ (КМЕТЬ) заст.; О́ТЧИЧ (селянин у Росії, Литві та Україні в XV-XVІІ ст., предка якого позбавлено права переходу). — Пан продав непокірного кріпака другому у село, де жила і Уляна (Панас Мирний); Невже пропаде й панщина, і хлопи будуть вольні? Шляхту потоптали в болото, в багно! І хто потоптав? Мої закатовані вороги, козаки та мої панщанники хлопи (І. Нечуй-Левицький); Не хочеться за діло взяться, наче не її руки, — усе так неспірно, недотепно роблять, як тії панщани (Ганна Барвінок); У Києві на Подолі Братерська наша воля Без холопа і без пана Сама собі у жупані Розвернулася весела (Т. Шевченко); А той народ, що з-за Дніпра Колись од лядської неволі Сюди прийшов шукать добра.., Став кметом пана і потяг Свій піт гарячий в панські скрині (Я. Щоголів).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кмет — Кметь, кмет: — старовинна назва селянина, хлібороба [44-1] Словник з творів Івана Франка
  2. кмет — кмет іменник чоловічого роду, істота селянин іст. Орфографічний словник української мови
  3. кмет — -а, кметь, -я, ч., заст. Селянин, хлібороб. || Кріпак, наймит. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кмет — КМЕТ, а, КМЕТЬ, я, ч., заст. Селянин, хлібороб. Два кметі, пан третій (Номис); – Така хіба воля небесна була, щоб кмет їв свій хліб тільки в поті чола, а пан їв і дарма й за гроші?.. (Леся Українка); Десь там орав вже стерню старий кметь (К. Словник української мови у 20 томах
  5. кмет — КМЕТ, а, КМЕТЬ, я, ч., заст. Селянин, хлібороб. Два кметі, пан третій (Номис, 1864, № 1175); — Така хіба воля небесна була, щоб кмет їв свій хліб тільки в поті чола, а панів і дарма й за гроші?.. (Л. Укр., І, 1951, 439); // Кріпак, наймит. Словник української мови в 11 томах