когут

КИ́ТИЦЯ (жмут ниток, шнурків, пір'я тощо, зв'язаних з одного кінця докупи, що є оздобою чогось), КУ́ТА́С діал., КИ́ТА діал.; СУЛТА́Н (оздоба з пучка пір'я або кінського волосу на головних уборах та на головах коней); КО́ГУ́Т діал. (оздоба з півнячого пір'я). З високих шапок.. спадали китиці, обсипані брильянтами (І. Нечуй-Левицький); Сотник.. надів на голову високу смушеву шапку з червоним верхом і кутасом (М. Старицький); Боярин був.. в блискучім спижевім шоломі з розвіяною поверх нього китою з когутячих косиць (І. Франко); Прискакав вершник з білим султаном на шапці (П. Панч); — У нас, знаєте, носять на кресанях дорогі угорські когути (Ю. Федькович).

ПІ́ВЕНЬ (свійський птах), КО́ГУТ діал., КО́КОШ діал.; ҐАЛАҐАН (з великою головою і голою шиєю). В хліві спросоння півень кудкудакнув по-дурному, а потім коротко й злякано проспівав (Є. Гуцало); Сидить когут на сідалі та чомусь не піє (коломийка); А кокош сидить на вишні, Йому кокошка на мислі (пісня); У дворі Ілька раз і вдруге гучно сплеснув крилами, а потім гримнув зовсім не пташиним басом відомий всьому кутку півень-ґалаґан (І. Рябокляч).

ТЕТЕРУ́К (ТЕТЕРЮ́К) (лісовий птах ряду курячих), ТЕ́ТЕРЕВ, ТЕТЕРВА́К, ТЕТЕ́РЯ, КОСА́Ч, КО́ГУ́Т діал. Тисячі слідів куріпок, тетеруків, зайців вимережили сніг по долині (І. Багмут); Луна йому сто раз одповідає, Тетерюків полохаючи зграї (М. Рильський); Тетерев живе на більшій частині Європи, а також у Південній і Середній Азії (В. Гжицький); Тетеря й рябчик, що колись, Було, і ліку їм не знали, Як мир намножився, кудись У інший край позалітали (Я. Щоголів); На лісових проталинах токували вже ранніми ранками глухарі і косачі (В. Гжицький).