козли

КО́ЗЛА (КО́ЗЛИ) (підставка, стіл і т. ін. з дощок на чотирьох ніжках; чотиринога підставка для різання дров), ПІДМО́СТКИ, ПІДМО́СТЯ розм., КОБИ́ЛА розм., КОБИ́ЛИ́ЦІ (КОБИ́ЛИ́ЦЯ) розм., КОБИ́ЛЬНИЦІ (КОБИ́ЛЬНИЦЯ) діал. Все у них виходило незграбно: козла хиталися, пилку заїдало, і самі вони більше сварилися, ніж пиляли (Я. Баш); (Настя (що влізла на козли і почала білити стелю):) Прошу всіх вийти. Не заважайте працювати (І. Кочерга); Дівчата обстругували стіни, — які з долу, які з кобилиць угорі (А. Головко); Тут жив Дзьобан, який щоранку з кобилицею і пилкою на плечі йшов до міста (М. Томчаній); Шпарують жінки сарай зокола, деякі з землі, інші з кобильниці (А. Головко).

ПЕРЕДО́К (воза, саней тощо), ПЕРЕ́Д, КО́ЗЛА (КО́ЗЛИ) мн. (сидіння для кучера). Семен сидів на передку, правив кіньми, а старости й музики розташувалися в задку (М. Чабанівський); Весь перед візка заставлений був гарними скляночками (М. Коцюбинський); -Сідай на козли, поганий! (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козли — ко́зли множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. козли — див. козла. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. козли — (будів.) кобила Словник чужослів Павло Штепа
  4. козли — КО́ЗЛИ див. ко́зла. Словник української мови у 20 томах
  5. козли — КО́ЗЛИ див. ко́зла. Словник української мови в 11 томах