козлище
ЦАП (самець кози), КОЗЕ́Л, КО́ЗЛИЩЕ заст.; ТУР (гірський кавказький); КОЗЕРІ́Г (гірський з великими рогами). Хай лише посунеться в поле цап, Хай лише наважиться він на хап, Руду йому бороду одсічем (О. Олесь); Поставили козла город стерегти (приказка); На скелястій верховині Турів вистежив юнак (Л. Первомайський); Стада сибірських козерогів, не знаходячи корму на гірських перевалах, спустилися до їх підніжжя (з газети).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- козлище — ко́злище іменник чоловічого роду, істота цап арх. козли́ще іменник чоловічого роду, істота збільшувальне від: 'козел' Орфографічний словник української мови
- козлище — -а, ч., заст. Цап. Великий тлумачний словник сучасної мови
- козлище — КО́ЗЛИЩЕ, а, ч., заст. Цап. Отож премудрий прозорливець, Поміркувавши, взяв єлей Та взяв од козлищ і свиней Того Саула здоровила І їм помазав во царя (Шевч., II, 1953, 352). Словник української мови в 11 томах