козуб

КО́ШИК (виплетений з лози, рогозу, лубу тощо виріб, призначений для перенесення або зберігання чогось), КО́ШІ́ЛЬ, КОРЗИ́НА, КІШ, ПЛЕТІ́НКА, ОПА́ЛКА діал., КОБЕ́ЛЯ діал., КОШІ́ВКА діал.; КО́РОБ, КО́ЗУБ, КО́ЗУБЕНЬ, КОЗУБНЯ́, КОЗУ́БКА діал. (з лубу, бересту, лози); САПЕ́Т, САПЕ́ТКА (з лози, вертикально видовжений); ВЕРЕ́ЙКА (з лози, рогозу тощо, перев. круглої форми, з ручками). (Анзорге (плете кошика):) По цілих роках не маю роботи. Ото ці плетінки тільки й на світі держать (Леся Українка); Перед шинкарем стояв обшарпаний козак у постолах з кошелем риби (П. Панч); Дівчата якісь поблизу пересміхаються, кривляться, — корзина чималенька їм ноги віддавлює, "тітко, посуньте", — не чує тітуся, спить... (О. Гончар); Синіють проліски в кошах Веселих квітівниць (І. Муратов); Приходить сваток до нас на квартиру з кобелею в руці (І. Франко); Савка зазирнув у свою кошівку, поправив у ній захований між огірками та хлібом пакуночок (Д. Бедзик); Назвався грибом — лізь у короб (М. Номис); В козубі торохкотіли ще зовсім зелені кислиці, лісові яблучка (О. Ільченко); Повен грибів козубень (І. Нехода); Стуга — діжка велика, ..бочка, луб'яна козубня, що сидухи носять на базар бублики, буханці і т. ін. (М. Номис); Привіталась побожно Горпинка і здивовано кивнула головою на мішок з нарізаними соняшниками та сапет навибираних огірків (Г. Косинка); — Візьми в сапетці рибу (М. Стельмах); Жартуючи з рибалками, жінки залізли в баркас та почали нагрібати у верейки рибу (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козуб — Ко́зуб: — кошик [III] — ручний кошик із лубу або лози [55] — тут: корпус карети [51] Словник з творів Івана Франка
  2. козуб — ко́зуб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. козуб — див. кошик Словник синонімів Вусика
  4. козуб — -а, ч. Ручний кошик із лубу або лози. Козубом стати — стати дуже твердим від морозу; задубіти (про мокрий одяг). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. козуб — КО́ЗУБ, а, ч. Ручний кошик із лубу (у 2 знач.) або лози (у 1 знач.). Як не гриб, то не лізь у козуб (Номис); В майстерних козубах горіла найчистіша живиця (І. Франко); В козубі торохкотіли ще зовсім зелені кислиці, лісові яблучка (О. Словник української мови у 20 томах
  6. козуб — ко́зубом ста́ти. Дуже зашкарубнути, задубіти (про одяг, покривало тощо). Поки до санок дійшов (о. Гервасій), підрясник козубом став, аж до шкури прикипів (А. Свидницький). Фразеологічний словник української мови
  7. козуб — КО́ЗУБ, а, ч. Ручний кошик із лубу або лози. Як не гриб, то не лізь у козуб (Номис, 1864, № 9131); В майстерних козубах горіла найчистіша живиця (Фр., III, 1950, 137); В козубі торохкотіли ще зовсім зелені кислиці, лісові яблучка (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах