комиза

ВЕРЕДУВА́ННЯ (поведінка, вчинок вередливої людини), КАПРИЗУВА́ННЯ, КОВЕРЗУВА́ННЯ, ВЕ́РЕДИ, ХИМЕРУВА́ННЯ розм., КОМИЗА́ розм., ПРИВЕРЕ́ДИ розм. Взагалі жінки — народ не до зрозуміння: не дарують вони тобі.. того, що не береш ти за щире золото кожного їхнього вередування (Ю. Шовкопляс); Вдав, що не почув того капризування (Ю. Збанацький); Тепер він більше мовчав, покинув коверзування, був тихий, слухняний (М. Коцюбинський); Це, мабуть, у вас якісь вереди чи примхи (І. Нечуй-Левицький).

ВЕРЕДУ́Н (той, хто вередує, капризує), ВЕРЕДІ́Й, ВЕРЕДНИ́К, ВАРИ́ВОДА, ВЕРЕДА́ розм., ПРИВЕРЕ́ДА розм., КАПРИЗУ́Н розм., КАПРИЗУ́ЛЯ розм., КОВЕРЗУ́Н розм., КОМИЗА́ розм., ПЕРЕБЕ́НДЯ розм. Бідна Мотузиха не знала, на чому прягти яєшню для старих вередунів (І. Нечуй-Левицький); Чого тобі нестає ще? Ну, та й вередій же! (Словник Б. Грінченка); — Це ж не чоловік, а варивода, нудьга і печаль (М. Стельмах); Мала мама одинця.. Мамі з ним була біда: Одинець був вереда (Г. Бойко); Якщо дитину вже називають "капризуля", "вереда", то часто це означає, що капризи в неї — не випадок, а особливість поведінки (з журналу); — Як же вниз, коли я знизу? Ти не строй мені комизу! (П. Тичина).

ВЕРЕДУ́ХА (та, що вередує, капризує), ВЕРЕДІ́ЙКА, ВЕРЕДНИ́ЦЯ, ВАРИ́ВОДА, ВЕРЕДА́ розм., ПРИВЕРЕ́ДА розм., КАПРИЗУ́ЛЯ розм., КАПРИЗУ́ХА розм., КОВЕРЗУ́ХА розм., КОМИЗА́ розм. Замислив я охитрувати вередуху (Марко Вовчок); Свої-то не чіпали Настусю, бо добре вивчили її химерну, примхливу вдачу страшенної вередійки (О. Копиленко); Не буде їй добра у світі, коли такою вередницею зостанеться (Марко Вовчок); Та й стала (Орина) такою вариводою, що й Окуня інколи обсідали сумніви: а може, це таки його дочка (М. Стельмах); Дідок охоче продав Рябуху (корову) в артіль, бо вже.. насточортіло.. бичуватися з гемонською капризулею (І. Волошин); Ковалева мама.. так настрахала її, що коверзуха заверещала зовсім несамовито (О. Ільченко).