красномовство

КРАСНОМО́ВНІСТЬ (здатність, уміння гарно, майстерно говорити), КРАСНОМО́ВСТВО, СОЛОДКОМО́ВСТВО розм., СОЛОДКОМО́ВНІСТЬ розм., ВІТІ́ЙСТВО (ВИТІ́ЙСТВО) заст., ВИМО́ВНІСТЬ діал., ЕЛОКВЕ́НЦІЯ книжн. заст.; ПИШНОМО́ВНІСТЬ, ВИСОКОМО́ВНІСТЬ, ХИТРОМО́ВКА заст. (надмірна вишуканість у мовленні). Скільки не розсипав я перлів своєї красномовності, діда я, видимо, переконати не міг (Г. Хоткевич); Все красномовство своє розстелив перед боярином Вініус. Допомогло мало (Н. Рибак); (Сагайдак:) Кузьма Пилипович, так би мовити, став жертвою власного солодкомовства (Л. Дмитерко); Гей, підходьте до мого ви До високого вікна! Не скажу я вам промови, Бо вітійство — річ нудна (М. Рильський); Отець Кралевич, забравши голос, покривав усіх своєю вимовністю, дивував ерудицією (Г. Хоткевич); Пишномовність Аркадія — засіб маскування убозтва думки і корисливих розрахунків (з журналу); (Трохим:) Я правду кажу. Кого він тільки не обплутав своєю улесливістю та хитромовкою?.. (М. Кропивницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. красномовство — красномо́вство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. красномовство — Красномовність, пишномовність, г. ельоквенція, зст. риторика, кн. вітійство. Словник синонімів Караванського
  3. красномовство — -а, с. 1》 Те саме, що красномовність. 2》 заст. Риторика. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. красномовство — КРАСНОМО́ВСТВО, а, с. 1. Те саме, що красномо́вність. Одні дивувалися красномовству чиновника, другі підхвалювали Кряжова (Панас Мирний); Повправлявшись в красномовстві, товаришка Клава пішла до столу (І. Словник української мови у 20 томах
  5. красномовство — КРАСНОМО́ВСТВО, а, с. 1. Те саме, що красномо́вність. Одні дивувалися красномовству чиновника, другі підхвалювали Кряжова (Мирний, І, 1949, 389); — Я чув, що серед молодих дияконів Софії відзначається своїми талантами Лев, сам з Азії, простого роду... Словник української мови в 11 томах