кресати

БИ́ТИ по чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь), ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ по чому, об що, у що, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил. розм., КРЕСА́ТИ підсил. розм., МОЛОТИ́ТИ по чому, об що, у що, підсил. розм., МОСТИ́ТИ підсил. розм., ПРА́ТИ підсил. розм., САДИ́ТИ підсил. розм.; УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ) (про окремі удари); БА́ЦАТИ розм. (ударяти з різким коротким звуком). Тимофій бере долото, злегка сокирою б'є по ньому — робить зарубку (М. Стельмах); Він знову згадав за молоток і, відвернувшись, якось аж люто почав гамселити по цвяхах (О. Гончар); Він підхопився на ноги і став гатить підбором в те місце, де стояла щука, аж доки під чоботом не хрокнула вода (Григір Тютюнник); Понеслася журлива пісня; і вголос їй дружкова шабля гепає в стелю раз, удруге і втретє (Панас Мирний); Ті, що сиділи у перших рядах, не тільки аплодували, а й гріли чобітьми в підлогу (В. Кучер); Крешуть коні кригу копитами (М. Терещенко); Рязанов над силу молотив колотушкою по дзеркальних вічках контейнера (В. Логвиненко); Коні.., глухо ржучи самим черевом, в землю мостили копитом (П. Тичина); Перемо так ціпами, що, мабуть, аж на край села чутно (Панас Мирний); Десятки кулаків садять, б'ють у двері, закладені зовні, як прогоничем, товстим ломом (О. Гончар); Могутнім хвостом ударяв (кит) пароплав по боках і ховався в воду (М. Трублаїні). — Пор. 1. сту́кати, 1. уда́рити.

БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. чим, розм., ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ) рідше, ТРІ́СКАТИ кого, перев. по чому або у що, чим, розм., ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГОЛО́МШИТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ підсил. розм., ДАВА́ТИ кому, перев. у що, по чому, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил. розм., ДУ́ТИ підсил. розм., ДУХОПЕ́ЛИТИ підсил. розм., КОЛОШМА́ТИТИ підсил. розм., КРЕСА́ТИ підсил. розм., КРОПИ́ТИ підсил. розм., ЛОКШИ́ТИ підсил. розм., ЛУПИ́ТИ підсил. розм., ЛУПЦЮВА́ТИ підсил. розм., ЛУШПА́РИТИ підсил. розм., ЛУЩИ́ТИ підсил. розм., МАНІ́ЖИТИ підсил. розм., МІСИ́ТИ підсил. розм., МОЛОТИ́ТИ підсил. розм., МОСТИ́ТИ підсил. розм., МОТЛОШИ́ТИ підсил. розм., НАКЛАДА́ТИ кому, підсил. розм., ПЕРІ́ЩИТИ підсил. розм., ПОЛОСКА́ТИ перев. чим, підсил. розм., ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ) перев. чим, підсил. розм., ПРА́ТИ перев. чим. підсил. розм., РЕПІ́ЖИТИ підсил. розм., ПІ́ЖИТИ підсил. розм., рідше, САДИ́ТИ перев. чим, підсил. розм., СТРИ́ГТИ кого, перев. чим, по чому, підсил. розм., ТІ́ПАТИ підсил. розм., ТЛУМИ́ТИ підсил. розм., ТОВКМА́ЧИТИ підсил. розм., ТОВКТИ́ підсил. розм., ТОЛОЧИ́ТИ підсил. розм., ТРОЩИ́ТИ підсил. розм., ЧЕСА́ТИ перев. чим, підсил. розм., ЧОВПТИ́ підсил. розм., ЧУ́ХРАТИ підсил. розм., ШКВА́РИТИ перев. чим, підсил. розм., ШМАТУВА́ТИ підсил. розм., ШПА́РИТИ перев. чим, підсил. розм., МО́РСКАТИ підсил. розм., рідко, БА́НИТИ підсил. діал., ВАЛИ́ТИ підсил. діал., МОЛОСУВА́ТИ підсил. діал., ПРАСУВА́ТИ підсил. діал.; ОБКЛАДА́ТИ розм., ОКЛАДА́ТИ розм. (кого, перев. чим — бити кругом, по всій поверхні); СИ́ПАТИ кому, перев. що, розм. (часто); ПІДДАВА́ТИ чим, розм. (звичайно знизу вгору); ВІДВА́ЖУВАТИ кому, що або чим, розм., ЗАТО́ПЛЮВАТИ кому, в що, підсил. вульг., ОГРІВА́ТИ кого, перев. чим, підсил. розм., ОПЕРІ́ЗУВАТИ кого, перев. чим, підсил. розм., ОПЕРІ́ЩУВАТИ кого, перев. чим, підсил., розм., ЗАЦІ́ДЖУВАТИ кому в що, підсил. вульг. (про окремі удари); КУЛА́ЧИТИ розм. (бити кулаком, кулаками); СТУСУВА́ТИ розм., ТАСУВА́ТИ розм., ТУ́ЗАТИ (ТУСА́ТИ) розм. (бити, штовхаючи чим-небудь — звичайно кулаком або ногою); ЧУ́БИТИ розм. (бити, хапаючи за чуба, волосся, а також бити взагалі); ВИТЯГА́ТИ (ВИТЯ́ГУВАТИ) розм. (чим — протягуючи по тілу); ШЛЬО́ПАТИ розм. (злегка бити рукою, долонею, перев. дітей); ПОЛОСУВА́ТИ розм. (залишаючи сліди, рубці у вигляді смуг); ГУЛЯ́ТИ по кому-чому, підсил. розм. (про знаряддя побоїв). Вибачайте, що не вивчив, Бо й мене хоч били, Добре били, а багато Дечому навчили!! (Т. Шевченко); Узяв батько сина побивати, взяла мати тяжко дорікати (В. Стефаник); Андрій міряв лозиною то одного, то другого (С. Васильченко); Кричить (ісправник), біга, мов несамовитий. Яременка в пику пише (Т. Шевченко); — Досить мені, що старший десь воює, а батька старого тут нагаями поштують! (І. Цюпа); Іванка вже не раз частували стусанами під боки, та він не ображався і не лаявся (А. Хижняк); Іван тяв перший, просто в чоло (М. Коцюбинський); Вона не тріскала доньку ложкою по лобі.., а сумирно зітхала (М. Стельмах); — Разом тих панів мостивих, добрим гуртом будете так сильно лупцювати, так дуже духопелити... — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! — Гріти! Періщити! — Гатити! Молотити! Дубцювати! — Хворостити! Хвоїти! Шпарити! Чухрати! — Окладати! Банити! Пужити! Шмагати! — Трощити! — Гепати! Гилити! Голомшити! Кулачити! Маніжити! Локшити! Потрошити! (О. Ільченко); Павло Гречаний, у подертій сорочці і з розбитою бровою, гатив розкуркулених направо й наліво (Григорій Тютюнник); — Давайте всім і в ніс і в уси (І. Котляревський); Вони налітали один на одного, одскакували, падали, вертілися по землі, схоплювались і знову дубасили один одного (Г. Коцюба); — Плітьми мене, шельму, дути! Козацькими нагаями пороти!.. — скрикнув Довбня (Панас Мирний); (Андрій:) То ж хулігани! Обізлилися на Арсена, а підстерегли мене і... давай колошматить. Ледве вирвався! (З. Мороз); Батько зняв із себе пояса, склав його вдвоє і — стій і дивися — кропив Мефодя (Б. Харчук); Як назбігалося людей!.. Давай локшити вовка (О. Іваненко); Голова й десяцький перелякались... Вони думали, що з-під мосту вискакують дідьки та луплять їх по спині (І. Нечуй-Левицький); — Добре, синку. Отак лупцюй кожного, як мене колотив (О. Довженко); А малеча-хлопці, ті жаб на березі ще лушпарили (А. Головко); Вони (борці) попускалися один одного і розпирслися по кутах, але капрал не переставав лущити їх держаком, куди тільки міг засягнути (І. Франко); Часто й густо батько його маніжив за це (Панас Мирний); А дрібнота Уже за порогом як кинеться по улицях, Та й давай місити Недобитків православних, А ті голосити (Т. Шевченко); (Гаврило:) Братія запорозька, хто з вас не пропивав у житті своєму штанів і сорочок, нехай той бере кия і починає мене, грішного, молотити (О. Корнійчук); Ох же ж і мостили їх (панів)! Ой, по тім'ю стукали! На наших гвинтівочках чукикали, чукали (П. Тичина); Витарабанившися (вилізши) на Сука, толочив (Лемко) його ногами, як баба капусту в бочці або жвавий парубок сіно на оборозі, мотлошив бідака (С. Ковалів); Демонстранти змішались і тікали. Їх наздоганяли, накладали в потилицю, накручували вуха (Ю. Смолич); Не добігши одне до одного, вони (півні) злітають угору, ..відчайдушно періщать один одного розчепіреними крильми (Є. Гуцало); Хлопець зривається бігти до корів, за ним конем економ, полоще його нагаєм (С. Васильченко); Потягає (вартовий) його кілька разів тройчаткою, той хрипить, заціпивши зуби (Леся Українка); На його руках, плечах і ногах сиділи три сильні драби, а два інші прали канчуками (І. Франко); Ауер налетів на нього і почав чесати шомполом вздовж і впоперек. Пальоха вигинався, ховав голову, нахилявся вперед. А Ауер товк його ногами, чимдуж репіжив, поки припер до стіни (А. Хижняк); Колісник гукав.., аж вікна бряжчали, за що його кума раз по раз садила кулаком у спину (Панас Мирний); Він був страшніший од сержанта, Бо всіх за все по спині стриг (І. Котляревський); — А Мартина торік не тіпав на леваді той паршивий Комлик? Спасибі, люди розборонили, а то на місці поклав би... (Г. Коска); — Серце б'ється, живий, — відповів перший. — Видно, гадюки ті ногами його товкли: весь одяг і обличчя в піску (Ю. Шовкопляс); Хазяйка видалась мені справжнісінькою відьмою. Щоранку вона трощить дітей чим попало (П. Колесник); Човпуть його, мов дурного (Номис); Хомиха кожен день свого Хому чухрала (Л. Боровиковський); Ядзя лежала на землі, а верх неї Катруся і зі всіх боків обкладала її кулаками (Н. Кобринська); — Жерти так умієте? — і шпурляла (мачуха) якоюсь ломакою услід за чоловіком, а пасербиці сипала запотиличниками (Г. Хоткевич); Корж методично відважував йому замашні стусани (З. Тулуб); Юра розмахується і з усієї сили затоплює Васюті в пику так, що Васюта падає (Ю. Смолич); Старий, побачивши Свирида і сина, мовчки стає проти них, мовчки підіймає палицю і огріває нею Тимофія по плечі (М. Стельмах); Вхопили того бурсака за патли, виволокли з кадовба, давай його.. стусувать (О. Стороженко); Жандарми кинулись гуртом на матроса. Вони схопили його, .. почали тасувати кулаками й ногами (О. Досвітній); Добре зодягнений воєводський дозорець.. ногами тусав якусь дівчину (І. Ле); — Ми Галю від того шибеника (Василя) одняли. Надушив її та й чубить (Панас Мирний); Козак.. бере в руки кий і витягає ним по плечах свого ж товариша, коли він чим завинив (П. Панч); Він не чув, як по спині гуляв З усіх сил володарський канчук (П. Грабовський). — Пор. 1. поби́ти, 2. уда́рити, 1. шмага́ти, 1. штовха́ти.

БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. рідше, РОЗБЛИ́СКУВАТИ підсил. рідко; ПОБЛИ́СКУВАТИ, ПОЛИ́СКУВАТИ, ЗБЛИ́СКУВАТИ (злегка або час від часу блискати); ПРОБЛИ́СКУВАТИ (слабко, невиразно блискати крізь яку-небудь перешкоду); МИГТІ́ТИ, МИГОТІ́ТИ (МИГОТА́ТИ) підсил., МЕРЕХТІ́ТИ, ГРА́ТИ, ВИГРАВА́ТИ підсил., БРИНІ́ТИ, ІСКРИ́ТИСЯ, ІСКРИ́ТИ, ЛЕЛІ́ТИ, РЯХТІ́ТИ (блискати, відбиваючи світло; про очі — сяяти тремтливим блиском); СПАЛА́ХУВАТИ (час від часу сяяти яскравіше); КРЕСА́ТИ підсил. розм. (про блискавку, іскри тощо); ПОЛОСУВА́ТИ (про джерело світла — спалахувати, освітлюючи що-небудь смугами). Блискав вогонеь гарматних залпів (Ю. Яновський); Біля пробитої через сніг дороги дрімали вітряки. Сині тіні від них лягали на білий сніг, який блискав, іскрився, туго рипів під ногами (П. Панч); Страшна блискавка мигає та миготить, сливе безперестанку (І. Нечуй-Левицький); Над Дунаєм виблискували ластівки, широка річка мирно синіла під чистим небом (О. Гончар); Сонце палить, спина терпне, блискотять в руках серпи (Н. Забіла); Сонце яріло на крутих снігах, розблискувалося прозорим золотом на дивних бурульках (П. Загребельний); Блакитні ятагани ковзанів Поблискували в місячному світлі (Д. Павличко); Трудова пора, квітень 1921 року, де-не-де полискують на сонці волики та гніді коні (К. Гордієнко); Де-не-де вода червоно проблискувала під косими променями сонця (Ю. Бедзик); В руці мигтить револьвер (Григорій Тютюнник); Вже низина вкрилась польським військом, неначе червоним маком. Шаблі, підняті вгору, блищали й миготіли (І. Нечуй-Левицький); Її очі мерехтіли вогнем зворушення (О. Кобилянська); Місяць виграє на темних шибках вікон (Панас Мирний); На очах Любові Максимівни бриніли сльози (В. Собко); Жемчуг іскрить і леліє (Ю. Федькович); Михайло не рушив з місця. Сигарета спалахувала в пітьмі (М. Томчаній); Коні. З-під копит у них крешуть іскри (І. Цюпа); Гув грім, полосували блискавиці (О. Досвітній). — Пор. 1. бли́снути, 1. блища́ти, 2. блища́ти, 3. блища́ти, відбли́скувати, 1. перелива́тися, 1. світи́ти.

ТАНЦЮВА́ТИ (виконувати танець), ГАРЦЮВА́ТИ розм., ГОПЦЮВА́ТИ розм., ГО́ПКАТИ розм., ГО́ПАТИ розм.; СКАКА́ТИ розм., СТРИБА́ТИ розм., ГАЦА́ТИ розм. (підстрибуючи); ЧЕСА́ТИ розм., КРЕСА́ТИ розм., САДИ́ТИ розм., ШКВА́РИТИ розм., ВИТИНА́ТИ розм., УТИНА́ТИ розм., ТЯ́ТИ розм., ВІДДИРА́ТИ розм. (із запалом, швидко); ВИТАНЦЬО́ВУВАТИ розм. (із запалом або довго); ВИКАБЛУ́ЧУВАТИ розм. (б'ючи підборами); ВИБИВА́ТИ розм. (притупуючи); ПРОТАНЦЬО́ВУВАТИ розм. (певну відстань, якийсь час). Дві пари швидко рушалися серед натовпу — то вони танцювали (Б. Грінченко); Хлопці, піт аж ллється з шкури, Коло їх гарцюють (П. Гулак-Артемовський); Ріжуть скрипки і бандури, Дівчата гопцюють (П. Гулак-Артемовський); Як уже вийдуть на вулицю, то-то вже співають дівчата, а хлопці гопкають дружби (Словник Б. Грінченка); Підтикався (писар) та й давай вегері скакати перед громадою (Г. Квітка-Основ'яненко); Не до Бога полинули ті палкі молитви палких фанатиків: пішли вони до темних сил, котрі у пеклі аж стрибали гопака, зачувши ті неправдиві молитви (І. Нечуй-Левицький); — Не бійся, якби з хлопцями, то так би гацала козачка́, що аж хата трусилася б! (І. Нечуй-Левицький); І чеше Ванька вільної циганської, і руки в нього в такт по халявах дрібушечки вибивають: — Тра-та-та! (Остап Вишня); З мотокорпусу хлопці-молодці Крешуть "Яблучко" на мостовій (А. Малишко); — Сади, Мітла, сади! — кричали танцюристи до круглого, як барило, козака (П. Панч); Хлопці шкварили "Яблучко" з такими алюрами й кониками, яких світ ніколи не бачив (І. Микитенко); — А ми гуляємо, гопака витинаємо (Б. Грінченко); Кобзар вшкварив, а козаки — Аж Хортиця гнеться — Метелиці та гопака Гуртом оддирають (Т. Шевченко); Як вітер, літає Марина, танцює-витанцьовує (І. Нечуй-Левицький); В хлоп'ячому гуртожитку.. викаблучували такого гопака, що будинок ходором ходив (С. Журахович); Он ланкова з трактористом Іваном.. Так пропливають у згоді з баяном, Так вибивають, що тягне й мене (С. Олійник); Василь творив свій танець на сонних вуличках не вперше. Коли він протанцьовував коло чиєїсь клуні чи кошари, старі люди не раз прокидались (О. Довженко).