кувікнути

КУВІ́КАТИ (про свиней — тонко вищати), СКУГИ́КАТИ розм., СКУГОТА́ТИ розм., СКУГНІ́ТИ розм., СКУГОНІ́ТИ підсил. розм., КУРГИ́КАТИ діал., КВИЧА́ТИ діал.; ПОВИ́СКУВАТИ (час від часу). — Док.: куві́кнути, курги́кнути. А на другому возі поросята, прив'язані за ніжки до полудрабків, кувікають, аж скиглять (І. Нечуй-Левицький); Десь за спиною скугонить порося, реве теля (І. Вирган); Кургиче, як свиня в дощ (Словник Б. Грінченка); В торгові дні на тім ринку й на тісних вуличках та торговицях ішла пекельна гармонія: квичали поросята, ревли воли (І. Франко). — Пор. ро́хкати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кувікнути — куві́кнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. кувікнути — -не, док. Однокр. до кувікати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кувікнути — КУВІ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до куві́кати. Десь скотина ревнула, порося кувікнуло (Панас Мирний); Жінка вдарила кноруса [кнура] хлудиною, той з переляку зробив пару карколомних стрибків, осів на задні ноги, кувікнув (М. Словник української мови у 20 томах
  4. кувікнути — КУВІ́КНУТИ, не, док. Однокр. до куві́кати. Десь скотина ревнула, порося кувікнуло (Мирний, III, 1954, 314). Словник української мови в 11 томах