куди-небудь

БУ́ДЬ-КУДИ (у будь-яке місце), АБИ́КУДИ рідше, ХОЧ КУДИ́ розм., КУДИ́-БУДЬ розм. рідше; КУДИ́ ЗАВГО́ДНО розм., КУДИ́ ПОПА́ЛО (КУДИ́ ПОПАДЕ́) розм., КУДИ́ ХО́ЧЕШ (ХО́ЧЕТЕ і т. ін.) розм., КУДИ́ ПРИПА́ЛО (КУДИ́ ПРИПАДЕ́) розм. рідше, КУДИ́ ПРИЙШЛО́СЯ (КУДИ́ ПРИ́ЙДЕТЬСЯ) розм. рідше, КУДИ́ Б (ТО (ТАМ)) НЕ БУЛО́ (НЕ БУ́ДЕ) розм. (будь-куди без розбору). Отже, тікатиме (Порфир) будь-куди, тільки не додому (О. Гончар); Змагаються скоріш забити гола Абикуди: у просвіт між дубів Чи в плесо річки (В. Бичко); (Аквіла:) Хоч куди подайся — вмерти треба, як не тепер, то згодом (Леся Українка); Я намагався її підбадьорити, казав, що удвох ми дійдемо куди завгодно (О. Гуреїв); Насів (Йосель) на Хаїма й почав бити його кулаками куди попало — по голові, по грудях... (Г. Хоткевич); — Поля й ґрунти тут тепер суспіль мої, а ви йдіть собі куди хочете (І. Нечуй-Левицький). — Пор. куди́-не́будь.

КУДИ́-НЕ́БУДЬ (у якесь невизначене або байдуже яке місце), КУДИ́СЬ, ДЕ-НЕ́БУДЬ, ДЕ розм.; КУДИ́-І́НДЕ розм., ДЕІ́НДЕ розм., І́НДЕ розм. (в інше місце). — Ти йди куди-небудь подалі від наших місць, де тебе не знають (Григорій Тютюнник); Приємно було.. підставляти лице під сонце і вітер і йти кудись без цілі (М. Коцюбинський); Було йому найлюбіше.. оттакеньки де-небудь поїхати (Марко Вовчок); — А я хочу двадцять карбованців, — кажу. — Дасте, то зостанусь, а ні, то піду де в друге місце служити (Марко Вовчок); "А бий тебе сила Божа! — думає Максим. — Хоч би вже повели куди-інде..." (Панас Мирний). — Пор. бу́дь-куди.

КУДИ́СЬ (у невідомому напрямі, невідомо куди), КУДИ́-НЕ́БУДЬ, ДЕСЬ, ХТО́ЗНА-КУДИ́, КА́ЗНА-КУДИ́ розм., БО́ЗНА-КУДИ́ розм., ЧО́РТЗНА-КУДИ́ розм., ДЕ-НЕ́БУДЬ діал., ГАЛАСВІ́ТА діал. (невідомо куди, далеко); ДЕ́КУДИ діал. (в місце, місця, які не хочуть назвати). Батько теж кудись уже пішов з дому (А. Головко); Мама не приходить і, може, ніколи й не з'явиться тут, вийде заміж і виїде куди-небудь.., навіть адреси не залишить (О. Гончар); Десь далеко понеслась моя думка понад лиманом (І. Нечуй-Левицький); Він цілісіньку добу не злазив з коня, гасаючи то на передній край, то в боєпостачання, то хтозна-куди (О. Гончар); — Ні, з годину тому він був тут... Прибіг.., наказав мені спинити цей корнюр на промивку і подався галасвіта (Ю. Шовкопляс); (Іван:) Ідіть же, дяденька, прямо в хату, а мені ще декуди треба збігать (М. Кропивницький).