кути
I. КУВА́ТИ (б'ючи молотком, надавати металу потрібної форми), ВИКО́ВУВАТИ, СКО́ВУВАТИ, ПРОКО́ВУВАТИ, КЛЕПА́ТИ, ВИКЛЕ́ПУВАТИ, КУ́ТИ діал. — Док.: ви́кувати, скува́ти, прокува́ти, ви́клепати, ску́ти, ви́кути. Прийшли вже сапери доми будувати, І в кузнях танкісти кують лемеші (М. Нагнибіда); По кузнях грюкали молоти, бо ж треба було скувати кілька десятків тисяч підків (О. Ільченко); А в тій кузні коваль клепле (І. Франко); (Романюк:) Оце, пане старосто, хочу виклепати з оцього цепу ще кілька наручників (О. Гончар).
ПІДКО́ВУВАТИ (коня), КУВА́ТИ, КУ́ТИ діал. — Док.: підкува́ти. — В ковальській справі до тебе прийшов. Може б, мені коня підкував (Д. Бедзик); Привів коня кувати, коли кузня згоріла! (прислів'я); Хтось до вас строкатого коника приводив кути (Марко Вовчок).
Значення в інших словниках
- кути — ку́ти дієслово недоконаного виду кувати діал. Орфографічний словник української мови
- кути — кую, куєш, недок., перех., діал. Кувати (див. кувати I). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кути — КУ́ТИ, кую́, кує́ш, недок., кого, що, діал. Кувати (див. кува́ти¹). Сьогодні ранесенько я бачила, хтось до вас строкатого коника приводив кути (Марко Вовчок); * Образно. Ниці почування, Продажність та зради Не кули більше пут (П. Грабовський). Словник української мови у 20 томах
- кути — ку́ти шк. заучувати напам'ять; зазубрювати (ст)|| = бубнити Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кути — Ку́ти, кую́, кує́ш; кув, кула́; звич. кува́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кути — КУ́ТИ, кую́, кує́ш, недок., перех., діал. Кувати ( див. кува́ти¹). Сьогодні ранесенько я бачила, хтось до вас строкатого коника приводив кути (Вовчок, Вибр., 1937, 217). Словник української мови в 11 томах
- кути — Кути, -кую́, -єш гл. = кувати. Желех. Словник української мови Грінченка