к켊т
КІТ (свійська тварина родини котячих; самець), КО́ТИК зменш.-пестл., КОТО́К зменш.-пестл. фольк., КОТКО́ зменш.-пестл. фольк. Василько тер мак і все поглядав то на двох сестричок, що бавились з котом, то на батька (М. Коцюбинський); — Півнику-братику, відчини!.. — Тоток-тоток, не велів коток! (казка); Танцювали миші По бабиній хаті.. І котко-баламут (П. Чубинський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- к켊т — к켊т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- к켊т — гра́тися в кота́ і ми́шку (рідше ми́шу), несхв., жарт. Бути нещирим, хитрувати, лицемірити і т. ін. — Не придурюйся, Остапе, ми з тобою люди дорослі і не годиться нам гратися в кота і мишку (М. Ю. Тарновський). гра́тися в кота́-ми́шки. Фразеологічний словник української мови