лазар

ЖЕБРА́К (людина, яка живе з милостині), СТА́РЕЦЬ, ПРОХА́Ч, СТАРЦЮ́ГА зневажл., КАНЮ́КА зневажл., ТОРБА́Р розм., ТОРБЕ́ШНИК розм., ТОРБОТРЯ́С розм. рідше, ТОРБОТРУ́С розм. рідше, ПРОША́К діал., ДІД діал., ЛА́ЗАР заст. Оксана.. взяла окраєць хліба, хотіла нести жебракові (В. Минко); Старці під берестом поснули (Т. Шевченко); Вона виймає з портмоне монетку і подає її прохачеві (Ю. Смолич); — Кобзар — то жебрак, старцюга, за милостину грає (Ф. Бурлака); — То таки треба доброї голови, щоб удати, аби не зробити з усіх нас торбарів! (А. Крушельницький); Голод з новою силою погнав на села торбешників (Ю. Збанацький); (Кміта:) Я мусив пошитись в торботруси й цим заробляв собі гроші на поживок (І. Нечуй-Левицький); Глумиться (Яким) старому й молодому, пакостить прошакові, шпурляє грудьми (С. Ковалів); Захтів у діда випросити хліба (М. Номис); Хто всякі квітки хлопцям пришиває? — Я, Варка Луценкова; хто.. лазарів передражнює? — Я! (Панас Мирний). — Пор. 1. бося́к.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

Лазар — Ла́зар іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
лазар — див. жебрак Словник синонімів Вусика
Лазар — У Євангелії (Лука, 16, 20-21) є оповідання про жебрака Лазаря, який, покритий струпами, лежав коло воріт багача і радий був крихтам, що падали з чужого столу. "Співати Лазаря" – прибіднюватись (жебраки співали пісню про Лазаря, намагаючись розчулити слухачів). Словник крилатих висловів
лазар — -я, ч., заст. Жебрак. Великий тлумачний словник сучасної мови
Лазар — д.-євр.; ім'я 'El'azar — Бог допоміг (буквально: Божа допомога). Варіант імені Єлеазар. Лазарко, Лазаронько, Лазарочко, Лазарик. Лазар побачив високу хату з одним вікном (М. Коцюбинський);— Даю тобі, Лазарину, якнайбільше грошей, Який з тебе, Лазарику, жовнірик хороший (Народна пісня). Власні імена людей. Словник-довідник
лазар — ЛА́ЗАР, я, ч., заст. Жебрак. Хто всякі квітки хлопцям пришиває? – я, Варка Луценкова; хто .. лазарів передражнює? – я! (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
лазар — ла́зар → лайза Лексикон львівський: поважно і на жарт
Лазар — ско́рчити Ла́заря, книжн. Прикинутися безталанним, нещасним. — Чого ти здихаєш (зітхаєш)? — гримнув на неї голова. — У чоловіка навчилася?.. Той теж, як прийшов, то такого Лазаря скорчив (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
Лазар — Ла́зар, -ра. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
лазар — ЛА́ЗАР, я, ч., заст. Жебрак. Хто всякі квітки хлопцям пришиває? — я, Варка Луценкова; хто .. лазарів передражнює? — я! (Мирний, І, 1954, 71). ◊ Співа́ти (заво́дити) ла́заря — скаржитися, прикидатися нещасним, обійденим долею. Словник української мови в 11 томах