1. Словник синонімів української мови

лискучий

БЛИСКУ́ЧИЙ (який має лиск, лисніє), ЛИСКУ́ЧИЙ, ЛИСНЮ́ЧИЙ, ЛИСНІ́ЮЧИЙ (який лисніє); ГЛЯ́НЦЕ́ВИЙ (ГЛЯ́НСОВИЙ), ГЛЯНСО́ВАНИЙ рідше (про начищену, змащену і под. поверхню, а також узагалі про лискучі предмети); ГЛЯНСУВА́ТИЙ (ГЛЯНЦЮВА́ТИЙ) (ГЛЯНЦУВА́ТИЙ рідше) (який має легкий глянець); МАСЛЯНИ́СТИЙ (немов покритий масною плівкою); ЛА́КОВИЙ, ЛАКО́ВАНИЙ (блискучий, немов покритий лаком); АТЛА́СНИЙ (який дає гарний неяскравий блиск). Волосся вже не таке чорне і блискуче, як раніше, а припалене по краях. Це від сонця (Григорій Тютюнник); Чабан іде по воду, потім бере сокиру з вишмульганим лискучим топорищем (І. Гончаренко); — Я люблю дівчину не тоді, як вона убрана в квітки, стрічки та кружева, літає метеликом в танцях на балах, по лиснючому паркету (І. Нечуй-Левицький). Секретар парткомітету — присадкуватий мужчина з широким і опуклим лисніючим лобом, схожим на глобус, — відкрив нараду (О. Донченко); Він узяв один знімок за ріжок і почав уважно розглядати, одхиливши од світла, щоб не блищала глянцева поверхня паперу (Л. Первомайський); Свирид вибрав слушну хвилину, дістав кисет, розв'язав, заглянув усередину: перелякано збившись докупи, маслянистим золотим блиском переливалися круглі монети чужого карбування... (А. Дімаров); На чорній лаковій воді гойдалися відсвіти ілюмінаторів (Д. Бузько); В струмках, які течуть уздовж тротуарів, купаються смішні та хмільні горобці, поскубуючи лакованими дзьобиками кожну пір'їнку на собі (Є. Гуцало). Роман Блаженко обійняв лоша за шию і притулився шершавою щокою до його атласної мордочки (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лискучий — лиску́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. лискучий — -а, -е, чим, від чого і без додатка. Який має лиск. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лискучий — ЛИСКУ́ЧИЙ, а, е. Який має лиск (у 1 знач.). Дивлячись на поли плаща свого лискучого, я думаю: чи давно-то я в замизканому халаті демикотоновому не відважувався й гадати про отакий плащ (О. Кониський); Хороший з лиця, .. Словник української мови у 20 томах
  4. лискучий — Лиску́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. лискучий — ЛИСКУ́ЧИЙ, а, е, чим, від чого і без додатка. Який має лиск. Хороший з лиця, .. з чорним лискучим усом, він був перший красень на селі… (Мирний, І, 1949, 213); Повз вікна пропливає лискучий від поту рудий круп жеребця (Тют. Словник української мови в 11 томах
  6. лискучий — Лискучий, -а, -е Блестящій. З дверей виходилось на широкий ґанок з білого мармуру лискучого. Федьк. Словник української мови Грінченка