ляшка
ПО́ЛЬКА (жінка польської національності), ПОЛЯ́ЧКА, ЛЯ́ШКА іст., ЛЯХІ́ВКА (ЛЯХО́ВКА) іст. Марія Вікторівна Добровольська за походженням наполовину полька (з газети); (Личак:) А тепер наш знаменитий поет оспівує якусь горду полячку й своє нещасливе кохання (Л. Смілянський); — У його жінка — княгиня з Волині, ляшка (П. Куліш); Ніхто з селян і не побачив, як князь Четвертинський одрікся од батьківської віри і як його повінчали з ляхівкою (О. Стороженко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ляшка — ля́шка іменник жіночого роду, істота полька іст. Орфографічний словник української мови
- ляшка — див. ляшки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ляшка — ЛЯ́ШКА, и, ж. 1. див. л́яхи. 2. див. ляшки́. Словник української мови у 20 томах
- ляшка — Ля́шка, -шки, -шці; ля́шки, ля́шок = ля́хівка Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ляшка — ЛЯ́ШКА. 1. див. ля́хи. 2. див. ляшки́. Словник української мови в 11 томах
- ляшка — Ля́шка, -ки ж. 1) Полька. К. ЧР. 220. 2) Грядка. Черниг. у. Словник української мови Грінченка