лікарювати
ЛІКУВА́ТИ (застосовувати будь-які медичні засоби для припинення захворювання), ЛІЧИ́ТИ рідко, ЛІКАРЮВА́ТИ розм., ГО́ЇТИ розм. рідше, КОРУВА́ТИ діал., КУРУВА́ТИ діал. — Док.: полічи́ти. Доктор вивчив пацієнтку і вирішив лікувати її самогіпнозом (Ю. Смолич); Доктор Фішер лічив хворих із сорок літ (О. Маковей); Три дні полічили, а там сказали, що умер багатир (Словник Б. Грінченка); Об'явіть, будь ласка, землякам, чи не схоче хто у нас (у Миргороді) лікарювати (В. Самійленко); Дід пам'ятав, як його одного разу, ще замолоду, побито... Дак тоді гоїв його Гарасим Савчук — ото був превеликий знахар! (Б. Грінченко); Се (істерія) річ не така-то страшна, хоч і загайна, бо корувати її треба гігієною та водою (Леся Українка); Пішла баба і куди! Як свята курує; Пройшло уже кілька літ, Ба, і ксьондз хорує (С. Руданський). — Пор. виліко́вувати.
Значення в інших словниках
- лікарювати — лікарюва́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- лікарювати — -юю, -юєш, недок., розм. 1》 Мати лікарську практику, працювати лікарем. 2》 Те саме, що лікувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лікарювати — ЛІКАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм. 1. Працювати лікарем (у 1 знач.). Демид переїхав у город і почав лікарювати (Б. Грінченко); От, приміром, чи думав я коли тут лікарювати? (Б. Лепкий); – Такі ліки приписав їй від божевілля лікар. Словник української мови у 20 томах
- лікарювати — Лікарюва́ти, -рю́ю, -рю́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лікарювати — ЛІКАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм. 1. Займатися лікарською практикою, працювати лікарем. Демид переїхав у город і почав лікарювати (Гр., II, 1963, 159); Він поїхав лікарювати в глибоку провінцію та так і застряв у нашому містечку (Збан., Ліс. Словник української мови в 11 томах
- лікарювати — Лікарювати, -рю́ю, -єш гл. Врачевать, заниматься лѣченіемъ. Потім її стала вчити і лікарувати. Шевч. 352. Словник української мови Грінченка