лічення

РАХУВА́ННЯ, ЛІК, ЛІЧБА́, ЛІЧЕННЯ (ЛІЧІ́ННЯ), ЧИ́СЛЕННЯ, РАХУ́БА заст., РАХУ́НОК розм. Береза здригнувся, ніби застали його за рахуванням крадених грошей (М. Томчаній); Я не літописом холодним Холодний лік веду вікам (М. Рильський); За ці вечори в нього від лічби опухли очі (М. Стельмах); І тут він показав свою енергію та тямучість, свій бистрий розум та вірний спосіб числення (І. Франко); (Кармелюк:) Перебили тобі рахубу, Мошко, ну, та нічого — за спину не ллє, починай знову (С. Васильченко); "Дядькові" доводилось ще раз вести рахунок і під сміх людей признаватися, що таки збився з лічби (М. Стельмах). — Пор. 1. рахува́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лічення — лі́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. лічення — -я, с. Дія за знач. лічити I 1-4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лічення — Лік, лікування Словник чужослів Павло Штепа
  4. лічення — ЛІ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. лічи́ти¹ 1 — 4. Словник української мови в 11 томах