мажара

ВІЗ (з запряжкою коней, волів), ПІДВО́ДА, ХУ́РМАНКА заст., ФУ́РМАНКА заст., ФІ́РМА́НКА діал., ФІ́РА діал.; ХУ́РА (великий); ФУРГО́Н, ХАЛАБУ́ДА, ХУРГО́Н розм., БАЛАГУ́ЛА заст. (критий); ГАРБА́ (довгий, з високим драбинчастим коробом — для возіння снопів, соломи, сіна); ГРАБА́РКА, БИНДЮГИ́ (БЕНДЮГИ́) розм. (без короба); БЕЗТА́РКА розм. (пристосований для возіння с.-г. продуктів без тари); ДРАБИНЯ́К розм. (з драбинчастим коробом); МА́ЖА заст. (чумацький віз); ФОРШПА́Н заст., МАЖА́РА діал. (великий довгий віз); ДРО́ГИ діал. (довгий без короба віз для перевезення великих вантажів або трун); КАРУ́ЦА діал. (румунський віз). Важко дихали в темряві коні, тягнучи вози та гармати (О. Гончар); Чулися крики, бряжчання зброї, що розбирали з хурманок (А. Головко); Перед хатою стояла фіра й наш кінь (О. Кобилянська); Вояки сіли на свої хури, заспівали пісень та й поїхали до міста (С. Чорнобривець); У червонуватому світлі надвечір'я .. запрягали (чоловіки) коней, у фургонах уже сиділи їхні жінки й діти (С. Скляренко); За діжкою тяглася гарба з сухим очеретом (З. Тулуб); Він записував номери биндюгів, які везли вантажу проти норми (Ю. Смолич); По дорозі йшли підводи.. В новеньких безтарках теж зерно (Ю. Збанацький); Качковський, заїхавши з возом-драбиняком.., не йшов, як звичайно, у хату (Леся Українка); Звелів йому розіслати слуг на усі чумацькі шляхи, переймати чумаків з мажами солі, закуповувати в їх сіль (І. Нечуй-Левицький); У двір.. повільно рогатими волами втяглися дві великі мажари з кавунами (Я. Баш); Повз вікна кабінету промайнули дроги, кінь з ходу спинився і застиг на місці (О. Копиленко); Хаєцький з'явився в мінроті, гордо сидячи в каруці, напнутій брезентом і запряженій ситими кіньми (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Мажара — Мажа́ра прізвище Орфографічний словник української мови
  2. мажара — -и, ж., діал. 1》 На півдні України та на Північному Кавказі – великий довгий віз. 2》 Мажа (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мажара — МАЖА́РА, и, ж. 1. На півдні України та на Північному Кавказі – великий віз з ґратчастими боковими стінками. Облямовує садок вузька доріжка, де ледве проїде широка татарська мажара, запряжена двома буйволами (З. Словник української мови у 20 томах
  4. мажара — Мажа́ра, -ри; -жа́ри, -жа́р (гарба) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. мажара — МАЖА́РА, и, ж., діал. 1. На півдні України та на Північному Кавказі — великий довгий віз. Низом понад рікою ступав босоніж селянин, підганяючи волів, що тягли довгу, як той день, мажару з сіном (Рибак, На світанку, 1940, 4); Крім автомашин... Словник української мови в 11 томах
  6. мажара — Мажара, -ри ж. Большой возъ. Словник української мови Грінченка