мазун
ПЕСТУ́Н (той, кого надмірно пестять, кому потурають у всьому), ПЕСТІ́Й розм., МАЗУ́Н розм., МАЗІ́Й розм., ПЛЕ́КАНЕЦЬ розм., ПЕ́ЩЕНЕЦЬ рідше. Добриня.. не відходив від свого пестуна (С. Скляренко); Гриць, мамин пестій, був хлопець незвичайної вроди, кров з молоком (І. Франко); — А ти, стара, не дуже лишень потурай своєму мазунові (І. Нечуй-Левицький); — Мовчи, мазій, — каже Явтух Каленикович, — бач, який пащекуватий! (Ю. Яновський); За такого можна не боятися, що виросте з нього якийсь байдич, дармобит, матусин пещенець (І. Муратов). — Пор. білору́чка, улю́бленець.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мазун — мазу́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- мазун — Улюбленець, пестун, мазій, мамій, мамин синок, пестій; мазунчик. Словник синонімів Караванського
- мазун — див. вередливий; пестун; улюбленець Словник синонімів Вусика
- мазун — -а, ч., розм. Те саме, що пестун; улюбленець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мазун — МАЗУ́Н, а́, ч., розм. Те саме, що песту́н 1; улюбленець. Ото під таким доглядом і ріс Пилипко, піднімався на ноги і став мазуном своїм і чужим (Панас Мирний); Оверко – той, звісно, дівочий мазун, зрідка коли приложиться до чарки (К. Словник української мови у 20 томах
- мазун — МАЗУ́Н, а́, ч., розм. Те саме, що песту́н; улюбленець. Чи батьків синок, чи материн мазун (Номис, 1864, № 9310); Ото під таким доглядом і ріс Пилипко, піднімався на ноги і став мазуном своїм і чужим (Мирний, IV, 1955, 297); Оверко — той, звісно... Словник української мови в 11 томах