маркітний

НЕЗАДОВО́ЛЕНИЙ (який виражає незадоволення), НЕВДОВО́ЛЕНИЙ, МАРКІ́ТНИЙ зах.; КИ́СЛИЙ (про вираз обличчя, настрій, голос і т. ін. — незадоволений і похмурий, сумний); ДОСА́ДЛИВИЙ (про тон, жест і т. ін. — який виражає досаду); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРА́ЖНЕНИЙ заст. (який виражає роздратування). Згадуючи за порожню свою кишеню, Семен кривився в незадоволену гримасу (Л. Смілянський); Ніби з-під землі, ледве чулося вйокання погонича та невдоволене форкання коней (О. Досвітній); Христолобенко таки затягнув мене на танці, щоб я розвіявся, бо, мовляв, у мене дуже кислий вигляд (Є. Гуцало); Обличчя Кульчицького стало злим і роздратованим (В. Козаченко); Замовкла (Маруся), бо примітила роздражнений тон в розмові матері (І. Нечуй-Левицький).

СТРАШНИ́Й (який своїм виглядом, незвичайною силою прояву, своїми діями викликає почуття страху або важке, гнітюче враження), СТРАХІТЛИ́ВИЙ, СТРАХІ́ТНИЙ, ПОГРО́ЗЛИВИЙ, ПОГРО́ЗНИЙ рідше, ГРІ́ЗНИЙ, МО́ТОРОШНИЙ, ПРИМА́РНИЙ, ЖАХЛИ́ВИЙ підсил., ЖАХНИЙ підсил., ЖАСКИ́Й підсил. рідше, СТРАШЕ́ННИЙ підсил. розм., СТРАШЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТРАШНЮ́ЧИЙ підсил. розм., КОШМА́РНИЙ підсил. розм., МАРКІ́ТНИЙ діал., ЖАСНИ́Й підсил. діал.; ЛЯЧНИ́Й (який лякає); СТРАХОВИ́ДНИЙ розм. (звичайно про вигляд). Ніщо сьогодні вже не загрожувало життю, страшне пекло бою відгуркотіло (О. Гончар); Несподівано блиснула страшна блискавка.. Усі в покоях крикнули разом (І. Нечуй-Левицький); Перед очима виростали високі стіни, страхітні скелі — мертві, страшні (С. Васильченко); Стало наче розвиднятися, і вже не було навкруги ні мряки, ні холоднечі, ні безпросвітної погрозливої тьми (О. Гончар); Моторошний плач струснув кімнату (О. Довженко); Тут Скорпіон протягатиме клешні криві та жахливі (М. Зеров); Хвощі — старовинне козацьке село. Річка, грізні, порослі лісами яруги, жахні болота окреслили навколо нього непрохідне коло, перетинали шлях ворогам (Ю. Мушкетик); Страшенний грюк злякав її (Панас Мирний); Ті дні кошмарними були, був наступ дикий і невпинний... (В. Сосюра); В очі привітно глянув (Наливайко), як в безодню лячну і манливу, і злякався, відвів погляд (І. Ле).

СУМНИ́Й (який відчуває сум; який виражає або навіває сум), СМУТНИ́Й, ЗАСМУ́ЧЕНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, СУМОВИ́ТИЙ, ЖУРЛИ́ВИЙ, ЖУРНИ́Й, ПЕЧА́ЛЬНИЙ, БЕЗРА́ДІСНИЙ, БЕЗВІДРА́ДНИЙ, НЕРА́ДІСНИЙ, ЗАЖУ́РЕНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЙНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЧНИЙ рідше, СКОРБО́ТНИЙ, СКО́РБНИЙ, СУМЛИ́ВИЙ фольк., ПЕЧАЛОВИ́ТИЙ діал.; ПОСМУ́ЧЕНИЙ (який став сумним — про всіх або багатьох); ТУЖЛИ́ВИЙ, ТУ́ЖНИЙ, ВАЖКИ́Й, СКРУ́ШНИЙ, ТРА́УРНИЙ підсил., ТО́СКНИЙ рідше (який виражає або навіває сум); ЕЛЕГІ́ЙНИЙ, МІНО́РНИЙ розм., ЗАЖУ́РЛИВИЙ рідше (який виражає сумовито-задумливий стан); РЕ́ВНИЙ (пройнятий сумом, гіркотою, болем); ПЛАКУ́ЧИЙ, ПЛАЧЛИ́ВИЙ рідше (про музику, пісню тощо); МАРКІ́ТНИЙ діал. (сумний і незадоволений). Він повернув назад сумний (Панас Мирний); Сидить в темниці в'язень самотний, І скрізь блукає поглядом, смутний (Леся Українка); І журно так, важенько так робиться чумакові на серці — і дума він невеселую думу (М. Коцюбинський); Перед очима ненька. Некваплива, сумовита, вся сива, як голубка (Ю. Збанацький); — Я зроду не журлива і навіть журливих людей не люблю, — обізвалась Соломія (І. Нечуй-Левицький); Тихо ллється журна сповідь найдорожчої в світі людини, яка дала їй життя (І. Цюпа); Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна (Ліна Костенко); Ухопивши голову в долоні, цілими годинами сидить безщасна дівчина непорушно, потонувши в безрадісних думах, як в ранах (Г. Хоткевич); Стара згадала за літами Свою нерадісну сім'ю (П. Воронько); Не можу слухати меланхолійної музики (О. Кобилянська); Скорботна мати; Скорботна музика; Закрилася сумна сторінка Матвійового життя, замовк його скорбний голос (Мирослав Ірчан); Шумить-кипить бульвар. А я сиджу сумливий (А. Кримський); І грав би на сопілочці вербовій Тужливу ту мелодію без слів (І. Франко); Студія.. передавала старі тужні й тягучі пісні (І. Сенченко); Біля другої гармати двоє.. Важкі думки. Чи не останню ніч стоять вони біля грізного свого верстата (О. Довженко); Він.. впіймав скрушний погляд тітки Оксани (Ю. Мушкетик); Повертаючись до монастиря, почули вони тоскний рідкий дзвін (З. Тулуб); Бувало, що й ця самобутня поезія сільського надвечір'я настроювала Кіндрата на елегійний лад (А. Іщук); Ось перший сумний, мінорний акорд (Г. Хоткевич); Ці зажурливі спогади роблять твір ще людянішим (А. Малишко); Він не видержав її плачу ревного — затрусивсь увесь і захлипав (П. Куліш); Тяжку та плакучу заводить він пісню (Панас Мирний); Плачливі співи серце розбивали (І. Франко). — Пор. безнаді́йний, 1. невті́шний.