могоричувати

ПРИГОЩА́ТИСЯ (ПРИГО́ЩУВАТИСЯ) (споживати те, чим частують, при зустрічі, в гостях і т. ін.), ЧАСТУВА́ТИСЯ, УГОЩА́ТИСЯ (ВГОЩА́ТИСЯ) розм., ГОСТИ́ТИСЯ розм., ПРИЗВОЛЯ́ТИСЯ розм., ПРИЧАЩА́ТИСЯ жарт., ПО́ШТУВАТИСЯ діал.; ГОСТЮВА́ТИСЯ діал.; МОГОРИЧУВА́ТИ (пити могорич). — Док.: пригости́тися, почастува́тися, угости́тися (вгости́тися), призво́литися, причасти́тися, попо́штуватися, уконтентува́тися (вконтентува́тися) заст. помогоричити, помогоричува́ти. Хоч я і був ситий, пообідав у студентській їдальні, але мусив пригощатись материними гостинцями (Є. Гуцало); — З Новим роком, панове товариство! — проголосив він, взявши свого келиха й піднесши його догори, — прошу частуватися (О. Досвітній); Серед тих, що вгощалися динями, особливим апетитом відзначався здоровий кругловидий паруб'яга (О. Гончар); Коваль горівки, хліба вніс, їдять, гостяться... (І. Франко); Господиня, немолода жінка, мовчки подавала на стіл страву, іноді тільки припрохуючи гостей призволятись (Б. Грінченко); Рятував мене од них (мишей) рудий мордатий кіт з порваними вухами, причащаючись за це молоком з мого глечика (Л. Первомайський); — А ви, Денисе Степановичу, поштуйтесь (Д. Бедзик); Був один пан у гостях і добре там гостювався, їв усякі страви і пив усякі вина (збірник "Україна сміється").

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. могоричувати — могоричува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. могоричувати — -ую, -уєш, недок., розм. Пити могорич (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. могоричувати — МОГОРИЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Пити могорич (у 1 знач.). – Ну, тепер, Христе, прощайся зо мною. Іду... Назначили помошником [помічником] справника. Оце з товариством могоричували (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  4. могоричувати — МОГОРИЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Пити могорич (у 1 знач.). — Ну, тепер, Христе, прощайся зо мною. Іду … Назначили помошником [помічником] справника. Оце з товариством могоричували (Мирний, III, 1954, 385). Словник української мови в 11 томах