мочаруватий
БАГНИ́СТИЙ (покритий болотами, багнищами; грузький), ТВА́НИСТИЙ, МОЧАРУВА́ТИЙ рідше; БОЛО́ТИСТИЙ, БОЛО́ТЯНИЙ, ЗАБОЛО́ЧЕНИЙ (про місцевість — багатий на болота). Задовго до світанку кипів від юрби багнистий берег Вісли (З. Тулуб); Він бачить широке тванисте озеро, поросле низькою осокою (О. Досвітній); Темний, одвічний інстинкт гнав їх (журавлів) з пекучого півдня на болотисті низовини, де щороку вили вони свої кубла (З. Тулуб); — На влови! На влови! — гукнули пани. — О, тут будуть пишні влови. Ліси старі, густі, луки болотяні, очерети густі! — гукала шляхта (І. Нечуй-Левицький); Ми йшли очеретами, чагарниками, через заболочені купинясті вибалки (Ю. Збанацький). — Пор. 1. грузьки́й.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мочаруватий — мочарува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- мочаруватий — -а, -е. З мочарами; багнистий (у 1 знач.). Мочаруваті луги. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мочаруватий — МОЧАРУВА́ТИЙ, а, е. З мочарами; багнистий (у 1 знач.). Мочаруваті луги. Словник української мови у 20 томах
- мочаруватий — Мочарува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мочаруватий — МОЧАРУВА́ТИЙ, а, е. З мочарами; багнистий (у 1 знач.). Мочаруваті луги. Словник української мови в 11 томах
- мочаруватий — Мочаруватий, -а, -е О почвѣ: болотистый, мокрый. Мочарувате поле. Камен. у. Словник української мови Грінченка