муляр
МУ́ЛЯР (майстер мурування), КАМЕНЯ́Р розм. Кладуть рядами цеглу муляри, Знов буде дім (В. Бичко); Весь в натхненні молодім Каменяр будує дім (І. Нехода).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Муляр — Му́ляр прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- муляр — (на будові) каменяр. Словник синонімів Караванського
- муляр — -а, ч. Фахівець, майстер мурування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- муляр — МУ́ЛЯР, а, ч. Фахівець, майстер мурування. Муляр Никифор рано встав (І. Франко); [Річард:] Якби згубив кітару [кіфару] Аполлон і стратив голос, мурував би тільки, то певне б звався муляром, не богом (Леся Українка); Він пригадав, як на заводі муляри мурували стіни нового корпусу (С. Чорнобривець). Словник української мови у 20 томах
- муляр — Му́ляр, -ра, -рові, -ром і муля́р, -ра́, -ре́ві, -ре́м; -лярі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- муляр — МУ́ЛЯР, а, ч. Фахівець, майстер мурування. Муляр Никифор рано встав (Фр., XIII, 1954, 309); [Річард:] Якби згубив кітару [кіфару] Аполлон і стратив голос, мурував би тільки, то певне б звався муляром, не богом (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- муляр — Муля́р, -ра́ м. 1) Каменщикъ. Муляр додому, а мур додолу. Канев. у. 2) = маляр. Треба мені, друг мій, муляра нанять, твоє біле личенько та й намалювать. Чуб. V. 100. Словник української мови Грінченка