набратися

ЗБИРА́ТИСЯ (опинятися в одному місці, в однієї особи чи в одних руках), ГРОМА́ДИТИСЯ, ГУРТУВА́ТИСЯ, НАГРОМА́ДЖУВАТИСЯ, ЗГРОМА́ДЖУВАТИСЯ розм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИСЯ, КОНЦЕНТРУВА́ТИСЯ, СТЯГА́ТИСЯ, НАСУВА́ТИ перев. док., розм. (у великій кількості); КУ́ПЧИТИСЯ, СКУ́ПЧУВАТИСЯ, СКУ́ПЛЮВАТИСЯ розм., КУ́ПИТИСЯ діал. (збиратися докупи); СХО́ДИТИСЯ, НАХО́ДИТИ, ЗБІГА́ТИСЯ розм., НАБІГА́ТИ розм., НАПЛИВА́ТИ розм., НАПИРА́ТИ розм., НАПИРА́ТИСЯ розм. (про людей, тварин); СТІКА́ТИСЯ (поступово); НАБИРА́ТИСЯ (у певній кількості). — Док.: зібра́тися, назбира́тися, згуртува́тися, нагрома́дитися, згрома́дитися, зосере́дитися, сконцентрува́тися, стягти́ся, стягну́тися, настяга́тися розм. насу́нути, ску́пчитися, ску́питися, зійти́ся, насхо́дитися, найти́, збі́гтися, набі́гти, напливти́, наплисти́, напе́рти, напе́ртися, стекти́ся, набра́тися. В Денисовій хаті вже збирались гості (І. Нечуй-Левицький); Незабаром почали до нашого огнища громадитися втікачі й з інших компаній (І. Франко); Тривожно перезиралися козаки, гуртуючись біля церковного ґанку (З. Тулуб); Війська зосереджувались понад річкою (О. Гончар); (Криштоф:) Дрібна продукція пережила свій вік — капітал концентрується (І. Франко); Все повітове місто насунуло у світлиці начальника з своїми сім'ями (І. Нечуй-Левицький); — Ворог скупчується в селі за річкою! (П. Панч); Студенти скупчились на площадці (І. Кочерга); Чоловіка з шість пішло нагору. Остатні скупились коло рундука, гудуть (Панас Мирний); — Усюди, кажуть, купляться круг панів люди та компонують, як би Сомка на волю визволити (П. Куліш). — Пор. ску́пчуватися.

З'ЯВИ́ТИСЯ (стати наявним де-небудь), ПОЯВИ́ТИСЯ, ВИ́НИКНУТИ, ВЗЯ́ТИСЯ (УЗЯ́ТИСЯ), ЗАВЕСТИ́СЯ, ОБ'ЯВИ́ТИСЯ розм., ПОВЕСТИ́СЯ розм.; НАБРА́ТИСЯ (у певній кількості). — Недок.: з'явля́тися, появля́тися, виника́ти, бра́тися, заво́дитися, об'явля́тися, набира́тися. Коли б тільки за Ставищем гнила вода не з'явилася, — знову гупає в голові та сама думка (М. Стельмах); І тут у Юрка вперше виникло питання — а навіщо скликають сход? (І. Багмут); Минає рік, минув другий, Знову дивувались, Де в тих сиріт безталанних Добро теє бралось (Т. Шевченко); Дома завжди були злидні такі, що й миші не заводилися (О. Іваненко); — Коли б у нас об'явилася відповідна глина і хтось.. почав би виробляти цеглу, то ви всі пішли б на роботу... (Ірина Вільде); Між наших вороних повелися тії коні, що вже знала я про них (П. Тичина).

НАГРОМА́ДИТИСЯ (про кількість, запас чого-небудь — поступово утворитися додаванням, збиранням), ЗІБРА́ТИСЯ, НАБРА́ТИСЯ, НАЗБИРА́ТИСЯ, НАКОПИ́ЧИТИСЯ рідше, СКЛА́СТИСЯ, СКУ́ПЧИТИСЯ, ПРИЗБИРА́ТИСЯ (поступово); ВІДКЛА́СТИСЯ (звичайно про нашарування гірських порід, що осідають у воді, про рештки, надлишки яких-небудь речовин, що утворюються в певному місці живого організму, і т. ін.); НАРОСТИ́ (про гроші, відсотки, борги і т. ін.). — Недок.: нагрома́джуватися, збира́тися, набира́тися, накопи́чуватися, склада́тися, ску́пчуватися, призби́руватися, відклада́тися, нароста́ти. (Геррісон:) І ця отрута повільно.. нагромаджувалася в їхніх (робітників) клітинах (М. Ірчан); В душі його бринять нечутні пісні, ..народжуються образи, нагромаджуються спостереження (З. Тулуб); Збирає бабуся метал у торбину!.. На п'ять кілограмів зібралася ноша (С. Олійник); Все бігла й бігла (княгиня) до невеличкої западини під скелястою стіною, в яку набиралася з джерельця вода (В. Гжицький); Назбиралося в нього чимало канцелярської роботи (Ірина Вільде); Скільки завжди накопичувалося перед людиною отих "чи" і "чому"! (Н. Рибак); Суддя.. зажадав від них десятину на користь суду, писареві — за прикладання печатки до позову.. Сума склалася чимала (З. Тулуб); На олійні скупчились гори насіння (В. Козаченко); Грошик до грошика, призбиралося дещо (І. Франко); "Весною сосна найбуйніше росте — відкладаються нові клітини, вона росте в товщину й угору" (Ю. Яновський); — Час би дещо і в банк покласти, щоб проценти наростали для дочки... (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. набира́тися.

НАБИРА́ТИСЯ тільки 3 ос. одн. (досягати якої-небудь кількості), БУ́ТИ в майбутньому часі; НАБІГА́ТИ розм. (звичайно про гроші, відсотки і т. ін.). — Док.: набра́тися, набі́гти. Жолудів набралося цілі гори. Повні комори їх насипали (О. Іваненко); Остап зміркував, що звідси до Кишниці.. буде верст з тридцять (М. Коцюбинський); Повесні квочку підсипати, підростуть курчата, можна буде продати... Глянь — якийсь карбованець чи два й набіжить за рік (О. Донченко). — Пор. 1. нагрома́дитися, нарахо́вуватися.

НАБРА́ТИСЯ чого, розм. (дістати, одержати у великій мірі що-небудь небажане, неприємне), НАХАПА́ТИСЯ підсил. розм. — Недок.: набира́тися. Набратися неприємностей; Боялись (чужоземці) набратися бліх у гомінливій юрбі гречкосіїв, рудокопів, козацької голоти (О. Ільченко); Нахапатися стусанів. — Пор. 2. нажи́ти.

НАБРА́ТИСЯ ірон. (випадково, поверхово засвоїти багато чого-небудь — знань, думок і т. ін.), НАХАПА́ТИСЯ розм., НАХАПА́ТИ розм. — Недок.: набира́тися. Набратися вчених словечок; (Прокіп:) Побувала наша Ярина в Румунії, там і нахапалась таких пісень... (О. Корнійчук).

НАБУ́ТИ чого, рідше що (поступово збільшуючи, досягти якоїсь нової ознаки, якості тощо), НАБРА́ТИ чого, що, НАБРА́ТИСЯ чого, розм., НАЖИ́ТИ що, розм., ПРИБУ́ТИ заст.; НАГРОМА́ДИТИ що, НАДБА́ТИ чого, що, ПРИДБА́ТИ що, розм., НАКОПИ́ЧИТИ що, рідше (перев. із сл. досвід, знання, сила, здоров'я тощо). — Недок.: набува́ти, набира́ти, набира́тися, нажива́ти, нагрома́джувати, накопи́чувати. За півстоліття.. наш народ набув нових якостей (А. Малишко); Набирають сили добрі коні В теплій стайні після посівної... (І. Муратов); — Пожив і я... Світу побачив. Між знатними людьми культури набрався (А. Шиян); (Кирило:) І оце на все літечко до нас? Силу витрачену набувати, здоров'я наживати? (Панас Мирний); Спілка письменників уже нагромадила певний позитивний досвід роботи з літературною молоддю (В. Козаченко); — Мабуть, непогано жилось на віку, коли надбали од безклопіття такого зайвого здоров'я! (І. Нечуй-Левицький); Знання багато-багато за стільки віків ми придбали (В. Самійленко); Треба відступити, щоб зберегти сили і накопичити їх в час перепочинку (Ю. Смолич). — Пор. 1. здобува́ти.

НАЖИ́ТИ (довести себе до нещастя, хвороби тощо), ПРИДБА́ТИ. — Недок.: нажива́ти, придбава́ти рідко. — А нам пора додому, — нагадую, — щоб часом не нажити нам собі лишенька! (Марко Вовчок); Проценко нажив страшенний нежить і цілими днями не виходив з хати (Панас Мирний); — Криком нічого не вдієш з ними, тільки клопоту придбаєш (М. Коцюбинський). — Пор. 1. набра́тися.

НАПИ́ТИСЯ (випивши алкогольних напоїв, стати п'яним), УПИ́ТИСЯ (ВПИ́ТИСЯ) підсил., ПЕРЕПИ́ТИСЯ підсил., ОБПИ́ТИСЯ підсил. розм., НАБРА́ТИСЯ підсил. розм., НАДУ́ДЛИТИСЯ підсил. вульг., НАЖЛУКТИ́ТИСЯ (НАЖЛУКТА́ТИСЯ рідше) підсил. вульг., НАКЛЮ́КАТИСЯ підсил. фам., НАЛИГА́ТИСЯ підсил. вульг., НАЛИЗА́ТИСЯ підсил. вульг., НАЛИ́ТИСЯ підсил. розм., НАРІ́ЗАТИСЯ підсил. фам., НАСМОКТА́ТИСЯ підсил. фам., НАСПИРТУВА́ТИСЯ підсил. розм., НАХЛЕБТА́ТИСЯ підсил. вульг., НАХЛИСТА́ТИСЯ підсил. вульг., НАБРА́ЖИТИСЯ підсил. розм. рідше; ПЕРЕПИ́ТИ, ПЕРЕБРА́ТИ розм. (випити понад міру). — Недок.: напива́тися, упива́тися (впива́тися), перепива́тися, обпива́тися, набира́тися, нали́гуватися, нали́зуватися, налива́тися, нарі́зуватися, насмо́ктуватися, нахли́стуватися, перепива́ти, перебира́ти. Він напивався, а потім п'яний вештався по слобідських вулицях (А. Шиян); Деякі з них упилися, й довелося їх вести під руки (С. Скляренко); — Пани перепились і можуть накоїти вам лиха (Ю. Бедзик); Василь Іванович Мороз набрався до краю, вийшов надвір (І. Микитенко); Горілка лилась з бутлів неначе в лотоки ..Левко вже зовсім надудлився (І. Нечуй-Левицький); — Нажлуктався вже, — докірливо констатували дядьки (Ю. Смолич); Щоб позбутись досади, вона за обідом наклюкалася і лягла спати (Панас Мирний); Еней з дороги налигався І пінної так нахлистався, Трохи не виперсь з його дух (І. Котляревський); — А ти гляди мені й сьогодні не налижись, як учора! — гарикнула до нього висока суха баба (Панас Мирний); (Палажка:) Та проїжджий же не стане наливатися у вашому трахтирі! (Панас Мирний); — Бач, як нарізався, що й слова не промовить! (Г. Квітка-Основ'яненко); (Микита:) Обдурив клятий ворожбит! Тільки гроші в мене видурив та горілки уволю насмоктався!.. (М. Кропивницький); — А ти й сьогодні наспиртувався! — сказав робітник в окулярах (П. Панч); Ой, йо-йой, де ви, Якове, так нахлебталися! — протягнув Шулем (І. Чендей); (Кузьма:) Що ти плетеш? Ну, й випив!.. Ні, пляшка повна... Де ж це він так нахлистався? (З. Мороз); Скинулись гуртом, купили горілки, набражились, як квачі (Панас Мирний); Вздовж довгого столу.. сиділи ті з гостей, котрі або ще не хотіли спати, або не могли зрушити з місця, перебравши хмільного (В. Гжицький). — Пор. 1. ви́пити, 2. пи́ти, п'яні́ти.

НАСИ́ЧУВАТИСЯ чим (убирати в себе у великій кількості рідину, пару, запах і т. ін.), ПРОСЯКА́ТИ, ПРОСО́ЧУВАТИСЯ, НАБИРА́ТИСЯ чого і чим, ПРОЙМА́ТИСЯ, УПИВА́ТИСЯ (ВПИВА́ТИСЯ) поет., НАСО́ЧУВАТИСЯ рідко; ПІДХО́ДИТИ (насичуватися знизу водою). — Док.: насити́тися, прося́кнути (прося́кти), просочи́тися, набра́тися, пройня́тися, упи́тися (впи́тися), насочи́тися, підійти́. У східній і південній частинах була (вода) м'якша, але мала ту ваду, ще інколи настільки насичувалася йодом, що її не можна було пити (Ірина Вільде); Сирота лежав під ожередом.. Тіло просякало хлібною тишею, конюшиний дух похлюпувався навколо (Є. Гуцало); Під'їхав возом дядько Олекса.. Він весь просочився духом конюшини (Є. Гуцало); Земля так набралася води, що вже і в себе не приймала (Панас Мирний); В печі вже доходили млинці, наскрізь проймаючись запашною конопляною олією... (А. Іщук); Іди ж, Насичуйся весною, упивайся, Вбирай у себе голоси та барви (М. Рильський); Сніг підійшов водою. — Пор. I. 1. вбира́ти.

НАСТА́ЧИТИ чого (заготувати, запасти в потрібній, достатній кількості); НАСТА́ЧИТИСЯ розм., НАБРА́ТИСЯ розм., НАГОТУВА́ТИСЯ (НАГОТО́ВИТИСЯ) рідше (звичайно в сполуч. з не або в питальних конструкціях риторичного характеру зі сл. хіба, де тощо). — Недок.: настача́ти. — Батько напозичався в пана грошей на одробіток, насилу настачає хліба на сім'ю.., — сказала баба Хівря (І. Нечуй-Левицький); — На лампу й зовсім гасу не настачишся (О. Гончар); На вогонь дров не наберешся, а на піт — сорочок (прислів'я).

ПЕРЕЙНЯ́ТИ що від кого і без додатка (навчитися чого-небудь від когось, спостерігаючи за ним), ПЕРЕБРА́ТИ рідше, НАБРА́ТИСЯ розм.; ЗАПОЗИ́ЧИТИ, ПОЗИ́ЧИТИ рідше, ПІДХОПИ́ТИ, ПОХОПИ́ТИ діал. (зробити своїм надбанням). — Недок.: перейма́ти, перебира́ти, набира́тися, запозича́ти (запози́чувати), позича́ти, підхо́плювати. З добрим поживеш — добро переймеш, а з лихим зійдешся, того й наберешся (прислів'я); — Де ви це слово перейняли? (О. Гончар); Диангі перебрав рибальське майстерство від свого батька (Ю. Смолич); З ким поведешся, того й наберешся (прислів'я); — Оце приїхав, Ониську Артемовичу, до вас на семінар.. Хочу дещо запозичити (О. Гончар); Премудрості риболовецької справи дід Галактіон, напевне, позичив у свого діда (О. Донченко); Метод Багірова незабаром підхопили всі (О. Гончар); В тих мандрах батько мій чимало і пісень Усяких похопив (М. Рильський).

ПРИЛИПА́ТИ (про щось липке; до чогось липкого), ЛИ́ПНУТИ, ПРИКЛЕ́ЮВАТИСЯ, КЛЕ́ЇТИСЯ, ПРИЛІ́ПЛЮВАТИСЯ, ЛІПИ́ТИСЯ, ПРИСТАВА́ТИ, БРА́ТИСЯ розм.; НАЛИПА́ТИ, НАВ'ЯЗА́ТИ, НАЛІ́ПЛЮВАТИСЯ розм., НАБИРА́ТИСЯ розм. (у певній кількості); ПРИСИХА́ТИ (засихаючи). — Док.: прили́пнути, прикле́їтися, приліпи́тися, приста́ти, узя́тися (взя́тися), нали́пнути, нав'я́знути (нав'я́зти), наліпи́тися, набра́тися, присо́хнути. Стежив (Василь) за мухою. Чим більше намагалась вона відірватися, тим сильніше прилипала до паперу (М. Томчаній); Знесилені руки і ноги покривались краплями поту і до сорочки липли (М. Коцюбинський); В покорі приліпивсь до землі мокрий, зруділий лист (М. Коцюбинський); По обличчях їздців спливали потьоки бруду, грязюка ліпилася на коштовну одіж (П. Загребельний); Холодний терпкий сік (грушки) освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (М. Стельмах); Болото береться до коліс (Словник Б. Грінченка); Підняти б праву руку, змести сніг, який налипає на щоки (А. Хижняк); Сніг.. наліплювався на лиця і на одежу арештантів (І. Франко); Липка глина набиралась на чоботи і стало важко йти (О. Гончар); На коліні присох шматок глини (В. Кучер). — Пор. 1. приста́ти.