навперемінно

ВПЕРЕ́МІЖ (УПЕРЕ́МІЖ) (чергуючи, чергуючись з чимсь, кимсь іншим; перемішуючи, перемішуючись), ВПЕРЕ́МІШ (УПЕРЕ́МІШ), ВСУ́МІШ (УСУ́МІШ), ВПЕРЕ́МІЖКУ (УПЕРЕ́МІЖКУ) розм., МІ́ШМА розм. Засипали туди (в домниці) впереміж з вугіллям руду (С. Скляренко); Рядами столи, на них годинники. Робітники й робітниці всуміш (Мирослав Ірчан); Обігнав поїзд товарний — вагони вперемішку з цистернами та платформами (А. Головко); Тут перекочувався гомін уперемішку зі сміхом (Ю. Мушкетик); Вони роздягались, складали все мішма — одежу й зброю — на лаву і бралися до їжі (А. Хорунжий). — Пор. навперемі́нно.

НАВПЕРЕМІ́ННО (чергуючись, змінюючи один одного або замінюючи одне одним), НАВПЕРЕМІ́НУ (НАПЕРЕМІ́НУ) рідше, ПОПЕРЕМІ́ННО, ПО ЧЕ́РЗІ, НАВПЕРЕМІ́Н розм., НАПЕРЕМІ́НКУ (НАВПЕРЕМІ́НКУ) розм., НАВПЕРЕМІ́НКИ розм. Бійці довбали навперемінно, лупаючи стіну все глибше (О. Гончар); Біля грубки навпереміну працював Іван Пісня з Сашком Ковалем (Ю. Збанацький); Бачила (Маруся) все, що діялося доокола, — і стид, і жах поперемінно стискали їй серце (Г. Хоткевич); Мисливці по черзі вартували вовків (М. Трублаїні); Маяк навперемін кладе на море то червону, то зелену смугу (Ю. Яновський); Копронідос наливав чарки наперемінку то вином, то наливкою, то горілкою (І. Нечуй-Левицький); Марилька.. плакала і сміялась навперемінку (Ірина Вільде); Покуривши, знов стали за ковадла, знов загехкали молотами навперемінки (О. Гончар). — Пор. впере́між.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навперемінно — навперемі́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. навперемінно — Присл. до навперемінний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навперемінно — Змінне Словник чужослів Павло Штепа
  4. навперемінно — НАВПЕРЕМІ́ННО. Присл. до навперемі́нний. Бійці довбали навперемінно, лупаючи стіну все глибше (О. Гончар); Яків Брус, на прізвисько Ява, за тридцять повоєнних літ обійшов навперемінно кілька різних посад: то бригадирував, то заступав голову колгоспу... Словник української мови у 20 томах
  5. навперемінно — НАВПЕРЕМІ́ННО. Присл. до навперемі́нний. Навперемінно носили [небоги] щодня дядькові.. передачі (Збан., Єдина, 1959, 258); Студенти навперемінно сідали верхи, під’їжджали (Підс., Віч-на-віч, 1962, 134). Словник української мови в 11 томах