навпрост

НАВПРОСТЕ́ЦЬ (НАПРОСТЕ́ЦЬ) (найкоротшим шляхом по прямій лінії), НАПРЯМКИ́ (НАВПРЯМКИ́), ПО ПРЯМІ́Й, НАПРЯМЕ́ЦЬ (НАВПРЯМЕ́ЦЬ) розм., НАВПРЯМЦІ́ розм., НА́ВПРОСТ розм., НАВПРОШКИ́ розм., ПРЯМЦЕ́М розм., ПРАВЦЕ́М діал.; ПРЯ́МО, ПРО́СТО (нікуди не відхиляючись, не звертаючи); НАПРОЛО́М (незважаючи на перешкоди під час руху). Коровайний завернув ліворуч до вагончика і подався навпростець через зелене поле (Д. Бедзик); Часом вони сходили з шосе на вузенькі стежки і йшли навпрямки (М. Трублаїні); Фрунзе.. схилився над картою, взявся міряти. -Не вгадали. По прямій вісім верст (О. Гончар); Ні доріг, ні стежок дід ніколи не визнавав — завжди йшов напрямець (Г. Хоткевич); Хлопці йшли навпрямці, обминаючи дороги (Є. Гуцало); Простір вимагав, щоб його пересікли навпрост, бо коли звернеш убік, потрапиш у поле — тоді шукай дорогу (О. Копиленко); Вони здавна втоптали вузеньку стежечку навпрошки, через город Химченків (А. Кримський); Наступаючі шарахнули убік, а Тимко побіг прямо, стріляючи на ходу (Григорій Тютюнник); З відчаю ведмідь кидається напролом уперед, бо назад нема вороття (В. Гжицький).