навічний

ВІ́ЧНИЙ (який не зникає, не перестає існувати; який існуватиме, триватиме довго, завжди), ДОВІ́ЧНИЙ, НАВІ́ЧНИЙ, НЕМИНУ́ЩИЙ, ПОВІ́ЧНИЙ рідше, БЕЗСМЕ́РТНИЙ, НЕВМИРУ́ЩИЙ, НЕВМИРА́ЮЧИЙ (перев. про подвиги, славу і т. ін. діяльність людей). Вічна мерзлота; Ти (місяць) вічний без краю!.. люблю розмовлять, Як з братом, з сестрою, розмовлять з тобою (Т. Шевченко); Он там, у долинці, під білими березами, копають уже.. довічну хатину чумакові (М. Коцюбинський); Писцеві комедій, розпроданих потай, Слузі лицедійних розваг Не личить гордливих надгробків пишнота, В стрічках і вінках саркофаг, — Стає атрибутом навічним для нього Перо і папір. Більш нічого (М. Бажан); Прояснює в мені любов, Як сонце неминуще, Все, що в моїй душі моє джерельне і цілюще (Д. Павличко); Віддайтесь на милость, на ласку мою, Най слово запевнить моцарське, Що волю й шляхетство повічне даю За ваше завзяття лицарське! (М. Старицький); О земле рідная! Не жатиме неситий Пшениці на твоїх ланах! Жила, живеш, довіку будеш жити, Безсмертна у віках! (М. Рильський); — Ми не вмремо, бо ми невмирущі і вічні, — сказала Зірниця (І. Нечуй-Левицький).