надточувати
ПОДО́ВЖУВАТИ (робити довшим; створювати враження більшої довжини, ніж насправді), ЗДО́ВЖУВАТИ, ПРОДО́ВЖУВАТИ, ДОТО́ЧУВАТИ, ПРИТО́ЧУВАТИ, НАДТО́ЧУВАТИ розм., НАДСТАВЛЯ́ТИ розм. (робити довшим, додаючи ще частину до чогось). — Док.: подо́вжити (подо́вшити рідко), здо́вжити, продо́вжити, доточи́ти, приточи́ти, надточи́ти, надста́вити. Багато кубометрів її (землі) викинули звірі, розширяючи і подовжуючи нори (з газети); Доторкнувся (дід) червоною від холоду рукою до сивого акуратно підстриженого бурячка борідки, яка доречно подовжувала коротколице обличчя (М. Стельмах); Темрява здовжує час (І. Ле); Двоє відбирають життя в третього і закопують його у вугілля. Вони продовжують, таким чином, своє життя на кілька день (Ю. Яновський); Дні повзли повільно, їх наче доточував хто (Ю. Мушкетик); Ой гуць гуці! сорочечки куці; будем робити, щоб приточити (М. Номис); Багато пережив-перебачив Пантела і ще хотів би, та, мабуть, панБіг віку не надточить (Р. Іваничук).
Значення в інших словниках
- надточувати — надто́чувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- надточувати — -ую, -уєш, недок., надточити, -точу, -точиш, док., перех., розм. Додавати для подовження, збільшення; доточувати частину до чого-небудь; приточувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надточувати — НАДТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., що, розм. Додавати для подовження, збільшення; доточувати частину до чого-небудь; приточувати. – Спідниця ще добра, але я з неї виросла – То нічого, панно!... Словник української мови у 20 томах
- надточувати — Надто́чувати, -то́чую, -то́чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- надточувати — НАДТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех., розм. Додавати для подовження, збільшення; доточувати частину до чого-небудь; приточувати. — Спідниця ще добра, але я з неї виросла — То нічого, панно! Я надточу (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- надточувати — Надто́чувати, -чую, -єш сов. в. надточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Прибавлять, прибавить, добавлять, добавить. Треба розуму надточити, де сила не візьме. Ном. № 5843. 2) Выцѣживать, выцѣдить, выточить часть (жидкости). Словник української мови Грінченка